Народився я караєм,
До землі караєм зляжу.
Свого слова не цураюсь,
Віри рідної не зраджу…
З. І. Абрагамович, караїмський поет
Семіта Ісааківна Кушуль – видатна караїмознавиця, етнографиня, музейниця, чиє життя стало символом збереження та популяризації багатої матеріальної й духовної спадщини караїмського народу. Караїми – один із корінних народів України, що має унікальну історію, мову, культуру та релігію. Упродовж багатьох років, особливо за часів радянської влади, їхня самобутність зазнавала тиску та ігнорування.
Народилася Семіта Кушуль 14 квітня 1906 року в Євпаторії, в сім’ї караїмів. Її батько – Ісаак Самойлович, син караїмського вчителя, був громадським діячем в Євпаторії, матір – Анна Гелеловна до шлюбу Азар’євич. Семіта Кушуль отримала спеціальність плановика і працювала бухгалтеркою на винному заводі в Євпаторії, а з 1933 року — в Кримвінтресті в Сімферополі.
З 1950-х років Семіта Ісааківна присвятила себе виявленню, збереженню та науковому дослідженню предметів матеріальної культури караїмів. Розуміючи, що унікальні предмети караїмського побуту з часом зникають, вона організувала ініціативну групу та почала збирати різні предмети побуту у караїмів Євпаторії з метою організації національного караїмського музею. Серед предметів, які передавали Семіті Ісааківні, були старовинний посуд, національний одяг, вишивки, побути, рукописи. Збір був систематизований: кожен переданий предмет супроводжувався короткою інформацією, що включає відомості про дарувальника, а також незмінним написом «Для майбутнього музею».
Поступово про діяльність Семіти Кушуль дізналися караїми з інших міст, які почали передавати предмети караїмського побуту, які вони мали, а також сімейні реліквії. У 1967 році Семіта Ісааківна успадкувала більшу частину колекції Бориса Кокеная, дослідника історії та культури кримських караїмів, збирача фольклору. Ці предмети стали основними експонатами майбутнього музею. Перший показ колекції експонатів караїмської старовини Семіта Кушуль організувала у жовтні 1967 року в своєму будинку.
