Кримськотатарський народ дав світові багато видатних людей – мислителів, лікарів, письменників, політиків, героїв. Серед них з особливим почуттям поваги і захоплення називають ім’я Сайде Аріфової, мусульманки, що рятувала євреїв від звірств нацистів.
Сайде Аріфова (Saide Arif qz Arifova), уродженка Бахчисараю. Народилася 13 лютого 1916 року. Під час Другої Світової війни вона – кримська татарка, мусульманка – ризикуючи життям, врятувала від вірної загибелі 88 євреїв.
Працюючи завідуючою бахчисарайським дитячим садом, вона приховувала національність своїх вихованців, давала неправдиві присяги есесівцям, заступалася за чужих дітей, ховала мешканців дитячого будинку, дбала про них і всіляко їм допомагала, діставала фальшиві документи і медичні довідки, рятуючи таким чином десятки життів.
До середини 1943 року про Сайде Аріфову, що рятувала людей, дізналися в партизанському командуванні Криму. Комісар Південного з’єднання Кримських партизан, що базувалися в Ялтинських лісах, Мустафа Селімов послав до неї свою зв’язкову Майє Хуршудову.
У вересні 1943 року, після падіння опору Керченських каменоломень Аджи-Мушкая, фашисти зібрали воєдино 73 дитини – дітей керченських партизанів і солдатів, що билися в цих каменоломнях. Це були хлопчики і дівчатка віком від 2-х до 15-ти років. Дітей (в основному – єврейської національності) розподілили за віком і помістили в Керченський дитячий будинок і будинок крихіток. Всіх дітей обслуговував персонал з семи осіб. Очолювала дитячий будинок Мірра Михайлівна Мірошниченко. Окупанти нагородили її німецьким орденом: дитбудинок її зусиллями утримувався в строгості, говорити дозволялося тільки німецькою. Розмови російською не схвалювалися. Кожен ранок починався з німецької гімну. Але крім цього, вихованці дитбудинку служили прикриттям для фашистів: у вересні 1943 року 73 дитини були розміщені на верхніх палубах німецьких військових кораблів, які йшли з Керчі до Севастополя. Через «живий щит» з дітей радянські льотчики не могли бомбити і топити ці німецькі судна.
Діти були дуже виснажені і доведені до знемоги. Потрібно було створити їм елементарні умови, організувати харчування. Аріфова запропонувала свою допомогу в якості нічної няні і допомогу в постачанні дітям харчуванням, постільної білизни, ковдр, подушок. Для цього їй довелося обходити будинки жителів Бахчисараю, збираючи речі і продукти – борошно, крупу. Бахчисарайці ділилися з дітьми хто чим міг: хтось давав трохи картоплі, хтось – буряк або гарбуз. Завдяки цьому діти поступово почали оговтуватися від хвороб і нездужань.
Сайде всіх дітей-євреїв видавала за кримських татар, давала їм татарські імена, навчила їх говорити кримськотатарською мовою. Це було нескладно: всі вони були уродженцями півострова, а кримськотатарська мова була дуже поширена в довоєнному Криму. Зрештою, це було питання життя і смерті. Завдяки людській турботі Сайде Аріфової ніхто з 73-х дітей не помер. Дуже допомогла доктор Файзуллаєва, лікувала дітей майже без медикаментів.
В один із днів, комендант Бахчисарая попередив, що діти повинні бути готові в будь-яку хвилину до відправлення в Німеччину. Партизанське командування дало Сайде Аріфовій завдання: врятувати дітей від викрадення в Німеччину. Доктор Файзулаєва видала Сайде Аріфовій медичний висновок про жалюгідний стан здоров’я дітей: у них нібито суцільний туберкульоз, короста, виразки, запалення та інші страшні для німецьких солдатів заразні захворювання. Цей документ через караїмку-перекладачку комендатури був переправлений у відомство комендатури м. Бахчисарая. Документ викликав переполох.
Було вирішено відселити дітей подалі від комендатури. Через міського голову Диванова Ріфата, довоєнного знайомого Сайде, було внесено пропозицію: відремонтувати і використовувати для подальшого перебування дітей колишній будинок великого татарського просвітителя Ісмаіла Гаспринського, що знаходився в селі Салачик, в трьох кілометрах від Бахчисарая.
Маючи на руках паспорт з німецьким штампом «неблагонадійних», в умовах суцільної розрухи і небезпек воєнного часу, Сайде Аріфова разом з сином до 23 лютого 1944 завершила ремонт і перевезла дітей у відремонтоване приміщення садиби. Так вдалося відірватися від опіки німецьких силових структур СС, СД, гестапо і комендатури.
13 квітня 1944 партизани спустилися з гір і за одну добу зуміли звільнити від фашистів місто Бахчисарай і його околиці. Німцям не вдалося ні вивезти дітей, ні в черговий раз використовувати їх в якості живого щита...
Під час цих подій Сайде з усією своєю родиною була схоплена фашистами. Її катували, погрожували розправою... На питання, чи було їй страшно, Сайде-Сейд-Аріф Аріфова відповідала: «Страшно? У мене були зламані кістки, я стільки разів ходила в гестапо, мала паспорт зі штампом «неблагонадійних», мені заборонили виходити з Бахчисарая... Ні, страшно вже не було. У такі часи страшно не буває».
 |
Сайде Аріфова з сином. Джерело: https://surl.li/aslogv |
Всю сім’ю Сайде мали розстріляти, але їх дивом врятував румунський священик, за походженням кримський татарин, капітан румунської армії Ісмаіл-ефенді Салієв.Здавалося б – мужність і героїзм цієї жінки повинні були бути гідно відзначені! Однак радянська влада після звільнення Криму оголосила всіх кримських татар зрадниками Батьківщини і депортувала з півострова... Ця доля не минула і Сайде: 18 травня 1944 Сайде Аріфову та її родину вислали в Ургутський район Самаркандської області Узбекистану. Але перед виселенням, вона знову рятує цих дітей-євреїв, так як їх теж повинні були депортувати як татар. Сайде показує офіцеру НКВД, заховані нею метрики дітей, і доводить, що вони – не кримські татари, а євреї.
Всі врятовані нею євреї ходили заступатися за неї у всілякі інстанції: НКВД, військові частини, прокуратуру, – але нічого не допомогло. В посилання Сайде і її рідних проводжало безліч єврейських сімей. Коли її відвозили у вантажівці, ці діти бігли за нею і кричали: «віддайте нашу маму Саіде».
Побачити Крим знову Сайде Аріфова змогла вже в досить поважному віці, за часів радянської «перебудови». Сайде разом з сином Мустафою Аріфовим нарешті повернулася на батьківщину...
Сайде-біта, незважаючи на вік і пережиті знегоди, залишалася позитивною і відкритою людиною. Прекрасно співала старовинні кримськотатарські пісні. Її поради, теплота і душевна чуйність вражали.
Як сказала про неї публіцист Ліліана Блуштейн: «Навіть наявність однієї такої праведниці гідно того, щоб поважати весь народ!»
Сайде-біта померла 9 серпня 2007 на 91 році життя. Похована на мусульманському кладовищі, могила № 417, село Чистенька, Сімферопольський район.
У 2017 році історія її подвигу лягла в основу фільму «Чужа молитва» режисера кримськотатарського походження Ахтема Сеітаблаєва.
 |
| Сайде Аріфова
(1916-2007). Джерело: https://surli.cc/ykyadd |