ПРАВА ЛЮДИНИ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА ЦІННІСТЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

 Права людини як фундаментальна цінність громадянського суспільства : рекомендаційний бібліографічний список / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, бібліографічний відділ ; уклад. О. В. Нестеренко ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2023. – 34 с.

Основні права людини – гарантована законом міра свбоди (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей.
 75 років тому, 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН у Парижі було прийнято Загальну декларацію прав людини. У цьому епохальному документі було проголошено невід'ємні права, властиві кожній людині незалежно від її раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового чи іншого становища. І хоча положення Декларації мають рекомендаційний характер, наразі її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів стосовно прав людини, укладених з 1948 року. 
 На сьогоднішній день загальне визнання всіма державами-членами ООН базових прав людини, закріплених Декларацією, сприяє підвищенню її впливу та наголошує на важливості прав людини в нашому житті.
 До Дня прав людини, який щорічно відзначається 10 грудня, відділ наукової інформації та бібліографії підготував рекомендаційний бібліографічний список «Права людини як фундаментальна цінність громадянського суспільства», що висвітлює питання, які стосуються поняття та історії виникнення прав людини, національного та міжнародного механізму їх захисту, гарантії реалізації основних прав та свобод людини. Крім того, розкриваються аспекти, які пов’язані із захистом прав людини в умовах правового режиму воєнного стану.

ІННОВАЦІЙНА ШКІЛЬНА ОСВІТА XXI СТОЛІТТЯ

7 грудня в Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського відбувся методичний практикум обласного семінару "Освітня експіріенс-платформа: наукові МАНдрівки", метою якого є популяризація інноваційних практик наукової освіти. Відділ наукової інформації та бібліографії підготував матеріали до семінару на тему: "Інноваційна шкільна освіта ХХІ століття".

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ

Збройні Сили України ведуть свою історію з 1991 року, з часу розпаду СРСР і набуття Україною державної незалежності. З проголошенням незалежності України надзвичайно важливого значення набуло питання військового будівництва, гарантування національної безпеки молодої держави. Україна була першою з країн колишнього СРСР, яка законодавчо затвердила створення національних Збройних Сил на основі об’єднань, з’єднань і частин Радянської Армії.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову “Про військові формування в Україні”, якою визначила: ”підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України”. Фактично цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави і невід’ємного елемента її воєнної організації.

Під юрисдикцію України перейшли: 14 мотострілецьких, 4 танкові, 3 артилерійські дивізії та 8 артилерійських бригад (9 293 танки і 11 346 бойових машин), бригада спецпризначення, 9 бригад ППО, 7 полків бойових гелікоптерів, три повітряні армії (близько 1 500 бойових літаків) і окрема армія ППО. Стратегічні ядерні сили, дислоковані на території України, мали 1 272 міжконтинентальних балістичних ракет, а також близько 2 500 одиниць тактичної ядерної зброї. На час проголошення Україною незалежності чисельність військ в Україні нараховувала близько 980 тисяч осіб.

Суб’єктивні та об’єктивні фактори призвели до того, що країна відмовилася від третього у світі (після США та Росії) ядерного потенціалу, отримавши взамін без’ядерний статус і гарантії безпеки, закріплені Будапештським меморандумом. 

Створення національних Збройних Сил характеризувалося одночасним формуванням правової основи діяльності Збройних сил, реорганізацією структур, створенням відповідних систем управління й забезпечення та інших елементів, необхідних для їх функціонування. Крім того, становлення Збройних сил України супроводжувалося значним скороченням військових структур, чисельності особового складу, кількості озброєнь та військової техніки. У перспективі мала бути створена професійна армія, котра б складалася виключно з контрактників.

Але свої корективи внесли події 2014 року і російська військова агресія проти України. Навесні 2014 року українська армія зазнала колосальних збитків в результаті захоплення Росією Криму. Крім озброєння наша армія лишилася баз, складів, потужних об’єктів оборонно-промислового комплексу, а також науково-дослідного центру в Феодосії.

Окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, підтримка нею сепаратистського руху на території Донецької і Луганської областей призвели до порушення територіальної цілісності України та державного суверенітету. Фактично була розв’язана гібридна війна проти суверенної Української держави.

2022 року Збройні Сили України зіткнулися з війною, масштабів якої світ не переживав із часів Другої світової. За вісім років російської агресії українська армія вже довела свою здатність обороняти країну від сильнішого противника, а після 24 лютого на полі бою почала застосовували західні практики, опановувати нову зброю й продовжувати навчатися. А до її лав стали люди, далекі від військової професії.

За матеріалами інтернет-джерел

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ

Підготувала О. В. Нестеренко, провідний бібліограф відділу наукової інформації та бібліографії

30 ЛИСТОПАДА - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ

Комп’ютери, електронні пристрої та смартфони полегшили наше життя, зробивши спілкування швидшим, зручнішим і ефективнішим. У той же час вони створили багато проблем із конфіденційністю та безпекою.

Проблема побудови світової системи захисту інформації пов’язана з появою першого інтернет-хробака Morris, який був створений в 1988 році аспірантом Корнельського університету США Робертом Таппаном Моррісом. Метою створення даного програмного забезпечення було дізнатися на скільки велика мережа Інтернет. На той час до Інтернету було під’єднано близько 60 тисяч комп’ютерів, з яких 6 тисяч вдалося інфікувати хробаком. Значна частина світової павутини була просто паралізована. Цей випадок став початком створення комп’ютерної групи, що реагувала на такі надзвичайні ситуації. Саме тоді провідні фахівці з комп’ютерної безпеки зрозуміли необхідність комплексного підходу до забезпечення інформаційної безпеки та оголосили 30 листопада 1988 року Міжнародним днем захисту інформації. Хробак Morris вперше показав, наскільки небезпечно беззастережно довіряти комп’ютерним мережам, які потребують посилення та оновлення норм безпеки та захисту інформації.

Актуальність питання захисту інформації та її системи не викликає сумніву і тридцять п’ять років потому. Свято нагадує людям про необхідність стежити за безпекою комп’ютерів та вживати заходів для захисту інформації та даних.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ

Підготувала О. В. Нестеренко, провідний бібліограф відділу наукової інформації та бібліографії

ГОЛОДОМОР 1932-1933: УКРАЇНА ПАМ’ЯТАЄ – СВІТ ВИЗНАЄ

Кожного листопада, вже протягом багатьох років, Україна та інші країни світу згадують жертв Голодомору 1932 – 1933 рр., що став однією з найтрагічніших сторінок у історії нашого народу. Цю скорботну дату ми згадуємо сьогодні в реаліях нової боротьби за виживання української нації. Через 90 років після вчинення Голодомору-геноциду на теренах України росія вчиняє новий геноцид – війною.

Голодомор – штучно створений у 1932–1933 роках більшовицьким режимом СРСР голод, від якого загинули мільйони українців. Аналоги подібним злочинам у світовій історії як за масштабом, так і за жорстокістю й цинізмом методів його здій­снення важко знайти. Багато десятиліть у Радянському Союзі (СРСР) тема Голодо­мору перебувала під суворою забороною. Навіть люди старшого покоління, яким вдалося пережити цю трагедію, не наважу­валися говорити про неї публічно. І лише після здобуття Україною незалежності правда про Голодомор повертається до пам’яті народу, стає його болем, реквіємом і одночасно символом незнищенності нації [3].

В пам’ять про мільйони загиблих від Голодомору 1932–1933 років, вшановуючи всіх громадян, які пережили цю страшну трагедію в історії українського народу відділ наукової інформації та бібліографії підготував інформаційну пам’ятку «Голодомор 1932-1933: Україна пам’ятає – світ визнає».

Видання розрахована на широке коло читачів з метою якомога глибшого осмислення взаємозв’язку геноцидного імперського і сталінського Голодомору 1932–1933-х  рр. із нинішньою окупаційно-геноцидною війною путінської росії проти суверенної України.