18 ТРАВНЯ – ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗА ПРАВА КРИМСЬКИХ ТАТАР

18 травня в Україні вшановують День боротьби за права кримськотатарського народу. Пам’ятну дату встановлено Указом Президента України від 16 травня 2014 року № 472/2014. Цей день присвячений пам’яті жертв депортації кримських татар, а також підтримці боротьби корінного народу Криму за свої права, свободу та повернення на рідну землю. Україна офіційно визнала депортацію кримських татар 1944 року геноцидом кримськотатарського народу. Відповідне рішення Верховна Рада України ухвалила у 2015 році.

18 травня 1944 року радянський тоталітарний режим здійснив один з найбільших злочинів у своїй історії – примусову масову депортацію усього кримськотатарського народу з його історичної батьківщини – Криму. За особистим наказом Сталіна було ухвалено рішення «остаточно очистити» півострів від кримських татар – фактично, здійснити етнічну чистку і знищити кримських татар як корінний народ та національну спільноту для остаточної колонізації півострова. Більшістю жертв стали жінки, діти та люди похилого віку – оскільки тисячі кримськотатарських чоловіків перебували на фронтах Другої світової війни у складі Червоної армії. На світанку 18 травня по всьому Криму одночасно розпочалася масштабна операція НКВС. Озброєні силовики вдиралися до домівок кримських татар і під загрозою зброї змушували зібратися за 10–20 хвилин для примусового виселення. Вже о 8 годині ранку 18 травня 90 тисяч кримських татар було завантажено у 25 товарних потягів. До кінця 19 травня депортація охопила понад 165 тисяч осіб, а 20 травня влада відзвітувала в Москву про «повне очищення» Криму. Загалом було депортовано 47 885 родин – 193 865 осіб, у тому числі понад 92 тисячі дітей до 16 років. Основними місцями заслання стали Центральна Азія, а саме Узбекистан, Казахстан, а також Сибір, Урал.

Після виселення кримських татар радянська влада намагалася стерти саму пам’ять про них. Було змінено назви багатьох населених пунктів, знесено історичні пам’ятки, знищено понад 1500 бібліотек і приватних книгозбірень, знищено кладовища і надгробки з написами кримськотатарською мовою, зачинено 861 кримськотатарську школу, а також музеї, наукові інститути та культурні центри, а  інформацію про кримських татар вилучали з офіційної історії.

Протягом десятиліть кримські татари боролися за право повернутися додому. У 1960–1980-х роках виник потужний кримськотатарський національний рух. Активісти організовували мирні акції протесту, зверталися до міжнародної спільноти та вимагали від радянської влади відновлення прав депортованого народу. Масове повернення кримських татар до Криму розпочалося наприкінці 1980-х після послаблення радянського режиму. Люди поверталися на батьківщину, відновлювали свої громади, культуру, мову та традиції. Важливу роль у захисті прав кримських татар відіграє представницький орган — Меджліс кримськотатарського народу.

14 ТРАВНЯ — 155 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

14 травня виповнюється 155 років від дня народження Василя Стефаника — видатного українського письменника, майстра психологічної новели, чия творчість стала глибоким художнім свідченням життя українського селянства кінця ХІХ – початку ХХ століття. 

Його твори вражають лаконізмом і надзвичайною емоційною силою. У новелах «Камінний хрест», «Новина», «Кленові листки» автор зумів передати трагізм людської долі, біль еміграції, соціальну несправедливість і водночас — незламність духу простих людей. Василь Стефаник утвердив в українській літературі жанр соціально-психологічної новели. Головне для новеліста — людська душа, її стан. І. Франко писав, що Стефаник "...дуже добре знає життя і душу сільського люду... найнапруженіші моменти він уміє передати так переконливо і правдоподібно, що не повірити в це неможливо...".

Стефаник писав мало, але кожне його слово — виважене і пронизане глибоким змістом. Саме тому його називають «письменником однієї книги», де кожна новела — як спалах людського життя.

Сьогодні творчість Василя Стефаника залишається актуальною, адже порушені ним теми — гідність, страждання, любов до рідної землі — не втрачають своєї сили й у сучасному світі. Вшановуючи пам’ять письменника, ми знову відкриваємо для себе його проникливе слово, яке й досі здатне хвилювати, зворушувати і змушувати замислитися.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

СИДІР ВОРОБКЕВИЧ: БАГАТОГРАННІСТЬ ТАЛАНТУ НА ПЕРЕХРЕСТІ КУЛЬТУРИ, РЕЛІГІЇ ТА МИСТЕЦТВА (до 190-річчя з дня народження)

Сидір Воробкевич — це постать, яка уособлює багатогранність української культури XIX століття. Його діяльність стала важливим етапом у формуванні української національної ідентичності, особливо в регіоні Буковини.

Усе життя митця, його багатогранна творча діяльність (письменницька, композиторська, пісенна, музична, духовна) головним чином була спрямована на просвітництво українців, розвиток їх національної культури, об’єднання усього українства в єдину спільноту.

Відділ наукової інформації та бібліографії підготував інформаційно-бібліографічні матеріали «Сидір Воробкевич: багатогранність таланту на перехресті культури, релігії та мистецтва», що висвітлюють життя й творчість багатогранного митця, великого патріота-українця, який зробив значний внесок у становлення і розвиток української культури й освіти Буковини. 

Видання буде корисним для широкого кола користувачів: учнів і студентів, учителів та викладачів, бібліотекарів, науковців, краєзнавців, а також усіх, хто цікавиться українською літературою, культурою та духовною спадщиною.

ВІКНО У САД ІРИНИ ЖИЛЕНКО (до 85-річчя з дня народження)

Цього року Україна відзначає 85 річний ювілей письменниці-шістдесятниці Ірини Жиленко. Критик та дисидент Євген Сверстюк називав її «поетесою першого ряду». Її лірично-побутові поезії і досі знаходять свого читача. Але найбільшу цінність у творчості Ірини Жиленко представляють її спогади про діячів руху шістдесятників. Письменниця залишила дуже особисті враження про письменників та діячів руху, з якими була близько знайома. З нагоди ювілею відділ наукової інформації та бібліографії пропонує до вашої уваги огляд життя і творчості Ірини Жиленко.

АНДРІЙ КУРКОВ: «МЕНІ ЗАВЖДИ ПОДОБАЛОСЯ ВИГАДУВАТИ ІСТОРІЇ» (до 65-річчя від дня народження)

Пишу тільки тоді, коли сам 
дивуюся тому, що вигадую.
А. Курков

 Андрій Курков – один із найтитулованіших українських письменників. Однак його титулованість особлива: майже цілком вона зосереджена за кордоном. Чотири роки тому New York Times назвав його найвідомішим українським письменником серед сучасних. Книги цього найвідомішого у світі сучасного українського письменника увійшли до списку європейських бестселерів та у список 10 найпопулярніших новодруків Європи. Його твори – романи, дитячі книжки, сучасна проза — перекладені 45 мовами. Події усіх його творів відбуваються в Україні, тому автор пишається, що прописав нашу країну на літературній мапі світу. Порахувати загальний наклад його книг важко, але сам Курков оцінює його приблизно у три мільйони примірників.

Читати книги Андрія Куркова варто через унікальне поєднання глибокого аналізу українських реалій із тонким гумором, іронією та філософським підходом до життя.