АРХІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРІОДИКИ ОНЛАЙН

LIBRARIA – проєкт компанії Архівні інформаційні системи (АІС), що здійснюється у співпраці з бібліотеками, архівами та науковими інституціями в Україні та за її межами. Мета проєкту  – оцифрувати та надати доступ онлайн до чим більшого масиву української історичної періодики.

Робота над створенням ресурсу була розпочата у 2012 році, коли було відскановано перші колекції українських газет. Наразі оцифровано близько 700 000 сторінок понад 400 видань українською, польською, німецькою, румунською, їдиш, кримсько-татарською та російською мовами, що видавалися у різних регіонах України та поза її межами від початку до 50-х років ХХ ст. Ресурс постійно наповнюється.

На даний момент ресурс містить 602 назв, 93622 випусків, 740274 сторінок періодичних видань із фондів українських архівів та бібліотек, Книжкової палати України. Доступні цифрові зображення газет, а також численні інструменти для повнотекстового пошуку.

Доступна на сайті періодика поділена на колекції, які значною мірою історично сформувалися у межах конкретних бібліотек:

• ПРОПАГАНДИСТСЬКА ПРЕСА ОКУПОВАНИХ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ 1941–44

Колекція газет, які виходили на українських територіях, окупованих Німеччиною під час Другої світової війни з публікаціями пронімецького, антирадянського, антисемітського й націоналістичного змісту. Колекція налічує 269 назв видань українською та російською мовами, надрукованих переважно від 1941 до 1944 рр.

• ЩОДЕННІ РЕГІОНАЛЬНІ ГАЗЕТИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ.

Колекція двох найтиражніших, найвпливовіших газет громадсько-політичного та літературного напряму центрального та східного регіонів: київської – "Киевлянин"(з 1864 р.), та харківської – "Утро" (з 1906 р.). Доступно 2558 номерів київської газети (випуски від 1899 до 1915 рр.) та 2794 номери газети з Харкова (випуски від 1907 до 1915 рр.)

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ БІБЛІОГРАФІЇ

Джерело: https://esu.com.ua/article-68862

17 січня виповниться 100 років від дня народження МИРОСЛАВА ОЛЕКСАНДРОВИЧА МОРОЗА (17.01.1923–04.02.2006) – відомого бібліографа, літературознавця, біографа, франкознавця, етнографа, дійсного члена Наукового товариства ім. Шевченка.

Мирослав Мороз народився 17 січня 1923 р. у м. Львові. Його батьки, які були селянами, дали синові добру освіту. У 1929—1935 роках він навчався у школі ім. Ю. Словацького на Замарстинові, а у 1936-1939 роках навчався у Торговельній школі Львова. Протягом 1940 р. М. Мороз навчався на філологічному факультеті Львівського державного педагогічного інституту, водночас беручи діяльну участь у громадському житті: очолював збоїську «Просвіту», вів підпільну роботу в осередках ОУН. У серпні 1944 р. його мобілізували до Червоної армії і скерували рядовим 4-го Українського фронту до Карпат. У вересні 1944 р. М. Мороза, який дістав у боях важке поранення в голову, було госпіталізовано, і він пройшов тривалий курс лікування. Після лікування воював на території Польщі, Чехословаччини, Австрії.

Одразу після демобілізації у листопаді 1945 р. був зарахований на українське відділення філологічного факультету Львівського державного (нині – національного) університету ім. І. Франка. Незабутні спогади лишилися в М. Мороза про навчання. Йому пощастило слухати лекції академіка Філарета Колесси, професора Іларіона Свєнціцького, академіка Михайла Возняка, який очолював кафедру української літератури і був деякий час куратором курсу, на якому навчався М. Мороз. Напередодні захисту дипломної роботи та державних іспитів 25 квітня 1950 р. його заарештували і незабаром засудили на 25 років за звинуваченням у належності до ОУН. Покарання М. Мороз відбував у таборах Караганди і Воркути. Після смерті Й. Сталіна у січні 1955 р. вийшов на волю за амністією, а у 1965-му був повністю реабілітований Верховним судом УРСР з формулюванням: «за відсутністю складу злочину».

НОВІ ВИДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ВІДДІЛУ

Освіта протягом життя – необхідна умова сьогодення : рекомендаційний бібліографічний список / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, бібліографічний відділ ; уклад. О. В. Нестеренко ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Л. М. Власенко. – Полтава : ПОУНБ, 2022. – 30 с.

Уперше поняття “навчання впродовж життя” (“lifetime learning”) з’явилось у роботах британських учених на початку ХХ століття. А вже наприкінці 90-х Європейський Парламент і Рада Європи взяли цю концепцію за основу нової освітньої політики, щоб допомогти майбутнім фахівцям навчитися підлаштовуватися до умов змінного ринку праці. Це означає, що навчання не може закінчитися після випускного. Натомість, якщо професії майбутнього зазнають змін, працівник, який готовий швидко вчитися, завжди буде конкурентоспроможним.

Актуальність дослідження освіти дорослих, насамперед, зумовлена швидкими темпами старіння знань в сучасному суспільстві. З огляду на це, вкрай важливим фактором безперебійного розвитку економіки країни, а також показником високого рівня професійної компетентності фахівця є процес постійного навчання кадрів, що робить безперервну освіту одним з пріоритетних напрямків дослідження.

Рекомендаційний список містить перелік джерел з фонду Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського; електронного архіву наукових періодичних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського; електронних архівів наукових фахових видань, установ та організацій України; офіційного вебпорталу Верховної Ради України.

Видання буде корисним для всіх, кого цікавить історія, сучасний стан та перспективи розвитку освіти протягом життя в Україні та світі.                                                                                                                                                             

ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

1 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла новий Закон "Про авторське право і суміжні права" № 2811-IX, який набув  чинності 1 січня 2023 року. Відповідно визнано таким, що втратив чинність, попередній Закон України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-XII від 23 грудня 1993 року.

Закон визначає:

- перелік об'єктів авторського права;

- перелік творів, які не є об'єктами авторського права;

- строк чинності авторського права;

- перелік об'єктів суміжних прав;

- строк чинності суміжних прав.

Закон врегульовує:

- механізми охорони об'єктів авторського права;

- питання, пов'язані з виникненням і здійсненням авторського права;

- особливості авторського права на службові твори;

- особливості авторського права на твори, створені за замовленням;

- особливості авторського права на аудіовізуальні твори, музичні недраматичні твори, складені твори, похідні твори, комп'ютерні програми, бази даних;

- випадки та особливості вільного використання творів;

- перехід авторського права у спадщину;

- визнання творів та об'єктів суміжних прав сирітськими;

- перехід творів і об'єктів суміжних прав у суспільне надбання;

- випадки та особливості вільного використання об'єктів суміжних прав;

- особливості здійснення авторами права на частку від суми продажу оригіналу твору мистецтва (право слідування);

- особливості здійснення авторського права і суміжних прав права на винагороду;

- особливості здійснення майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав;

- передання (відчуження) майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав;

- механізми захисту авторського права і суміжних прав;

- порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет;

- особливості укладання договорів щодо розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права або суміжного права та договорів у сфері колективного управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, порядок збирання, розподілу і виплати організаціями колективного управління винагороди на користь правовласників.