У сучасному світі Конституція визнається основним законом держави, невід’ємним її атрибутом, озакою її суверенітету. У чому ж полягає її призначення?
Відповідно до світової конституційної доктрини, основне призначення Конституції полягає в тому, що вона, насамперед, покликана визначити, окреслити межі державної влади та забезпечити захист прав і свобод особи. Ця ідея була сформульована ще у ст. 16 Французької декларації прав людини і громадянина 1789 р., де говориться, що суспільство, в якому не забезпечено гарантії прав людини і не запроваджено поділу влади, не має Конституції.
В Україні першим актом, який мав ознаки конституційного закону, була «Конституція Пилипа Орлика» 1970 р., прийнята у Бендерах. Хоча конституцією, у повному і сучасному розумінні слова цей акт ще не був, однак він заклав основи для формування ідеї конституції як закону, що має регулювати найважливіші питання життєдіяльності суспільства і держави.
Із прийняттям Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Конституції України, розпочався важливий етап у розвитку українського конституціоналізму. Необхідно підкреслити, що в момент прийняття Конституції України була досягнути згода між інтересами різних політичних груп, які проголосували за суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу.
Конституція України є Основним Законом. Як й інші конституції новітнього часу, Конституція України регламентує визначальні засади громадянського суспільства. В ній закріплені основи правового статусу людини і громадянина, відносини особи і держави, багатоманітність форм власності, принципи політичного плюралізму, багатопартійності, відмови від державної чи обов’язкової ідеології.
