В журналі публікуються оригінальні емпіричні й критичні оглядові дослідження. Видання є професійним майданчиком для наукових дискусій, обговорення злободенних питань психології і педагогіки дошкільної освіти, поширення кращого педагогічного досвіду, сприяння розвитку дітей від народження до вступу їх у школу.
Журнал охоплює широке коло наукових проблем, пов’язаних з освітою наймолодших дітей, а саме: психічний розвиток дітей в раннього і дошкільного віку; освіта дітей у цей віковий період, методики і технології навчання й виховання дошкільників; підготовка вихователів і вчителів для закладів дошкільної освіти в університетах і коледжах; інклюзивна освіта дошкільників.
Видання внесено до категорії "Б" Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, доктора філософії (PhD) і кандидата наук із психологічних і педагогічних наук (Наказ МОН України від 20.02.2023 р., № 185).
Науковий журнал дотримується політики відкритого доступу open access. Усі статті розміщуються безстроково і безкоштовно для читання відразу після виходу номера. Повнотекстовий доступ в режимі реального часу до наукових статей журналу представлений на офіційному сайті журналу у розділі Архіви.
Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у червні 2024 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань». Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із технічних та природничих наук (кімн. 408); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313); сектор розвитку дитячого простору, сектор дитячого абонементу (1-й поверх).
7 липня в Україні відзначають День Військово-Морських Сил
Збройних Сил України. У незалежній Україні вперше День ВМС було
встановлено указом президента України Леоніда Кучми від 17 серпня 1996 року,
а вперше його відзначили 1 серпня 1997 року. Дата була обрана
на честь перших в історії незалежної України широкомасштабних навчань українського
військового флоту «Море-96», які проходили з 30 липня до 1 серпня
1996 року. Святкування дня ВМС стало всенародним оглядом бойової готовності
українського флоту і визначенням його авторитету як у Севастополі, так і в
Україні в цілому. Крім того, воно засвідчило перемогу не лише військових
моряків, а всього українського народу у виснажливій боротьбі за флот, за право
України бути морською державою.
Військово-Морські Сили України вже втретє відзначають своє
професійне свято у складних умовах воєнної обстановки, у запеклих боях з
російськими загарбниками, проявляючи героїзм, відвагу, стійкість та
непереможний характер.
Журнал «Наукові перспективи» заснований з метою розвитку вітчизняного наукового потенціалу та реалізації кращих традицій науки в Україні та за кордоном. Засновниками журналу є громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління» та громадська організація «Асоціація науковців України».
Згідно наказів Міністерства освіти і науки України журналу присвоєно категорію "Б" із галузей науки: державне управління, право та економіка, психологія.
На сторінках видання висвітлюються питання історії, теорії, механізмів формування та функціонування, а, також, інноваційних технологій у розвитку державного управління, права, економіки, психології, педагогіки та медицини.
Журнал виходить 12 раз у рік.
Наукове видання включено до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus (IC), міжнародної пошукової системи Google Scholar та до міжнародної наукометричної бази даних Research Bible.
Мова ворожнечі як проблема українського інформаційного простору : інформаційно-бібліографічні матеріали / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, відділ наукової інформації та бібліографії ; уклад. В. А. Лашко ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2024. – 26 с.
Інформаційний простір, насичений невпинним потоком новин та публікацій, стикається із серйозним викликом проблеми мови ворожнечі в сучасних медіа. Вона набуває актуальності у зв’язку зі стрімким розвитком технологій та зростанням впливу медіа на формування громадської думки. Масмедіа й соціальні мережі є ключовим інструментом впливу на суспільство, стають ареною, де розгортаються не лише об’єктивні новини, а й з’являються потоки мовленнєвих висловлювань, насичених негативними стереотипами, образами та мовною агресією. У зв’язку із загостренням політичних, етнічних та соціокультурних розбіжностей мова ворожнечі стає чинником, що обумовлює розвиток не лише розвиток сучасного інформаційного простору, а й впливає на стабільність суспільства, Саме тому гостро постає питання про протидію мові ворожнечі на різних рівнях.
До міжнародного дня боротьби з мовою ворожнечі, який щорічно відзначається 18 червня, відділ наукової інформації та бібліографії підготував інформаційно-бібліографічні матеріали "Мова ворожнечі як проблема інформаційного простору".
17 червня 2024 р. виповнюється 60 років від дня народження Алли Анатоліївни Соляник, відомої української бібліотекознавиці, фондознавиці, документологині, педагогині, організаторки вищої бібліотечно-інформаційної освіти. Багатогранна діяльність А. А. Соляник – видатного вченого, високопрофесійного фахівця в галузі соціальних комунікацій – знайшла своє відображення в інформаційному виданні «Відома постать вітчизняного бібліотекознавства»: бібліографічний портрет (до 60-річчя від дня народження А. А. Соляник).
Інформаційно-біобібліографічні матеріали містять джерела про життя, наукову та науково-педагогічну діяльність ювілярки – проректорки з наукової роботи Харківської державної академії культури, професорки кафедри цифрових комунікацій та інформаційних технологій, докторки педагогічних наук.
Видання рекомендовано викладачам, аспірантам, науковцям, студентам, педагогам та всім, хто цікавиться питаннями документології та теорії соціальних комунікацій, бібліотечно-інформаційної освіти.
Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у травні 2024 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань».
Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із технічних та природничих наук (кімн. 408); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313); сектор розвитку дитячого простору, сектор дитячого абонементу (1-й поверх).
Людина народжується здоровою, всі хвороби приходять з їжею.
У грудні 2018 року Генеральна Асамблея ООН своєю резолюцією (A / RES / 73/250) проголосила 7 червня Всесвітнім днем безпеки харчових продуктів (World Food Safety Day). День встановлено з метою привернення уваги держав до проблем здорового харчування населення, а також якості вироблених харчових продуктів.
Небезпечні харчові продукти, що містять хвороботворні бактерії, віруси, паразити або шкідливі хімічні речовини, є причиною більш як 200 різноманітних хвороб — від діареї до онкологічних захворювань. Безпека харчових продуктів важлива на всіх етапах від виробництва та збору врожаю, перероблення, зберігання, розподілу, аж до приготування та споживання їжі. Виробники й реалізатори продуктів харчування мають дотримуватися низки правил, щоб уникнути потенційно серйозних небезпек для здоров’я.
В Україні питання харчової безпеки регулюються законами «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» та «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», які забезпечують контроль відповідності на шляху «від лану до столу».
Держава бере на себе зобов'язання забезпечити кожній людині право отримати або безпечні харчові продукти в продажу або безпечні страви та харчові послуги в закладах ресторанного господарства. Відповідальність за безпечність харчових продуктів несе виробник, а ось контроль – на боці держави, у рамках функцій та компетенцій Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Історія розвитку стратегії харчової безпеки почалась більше ніж 50 років тому з документа, визнаного людством, Codex Alimentarius. Досі це альфа та омега будь-якого документа стосовно безпечності харчових продуктів. Але за цей час були розроблені численні міжнародно визнані стандарти, загальні та галузеві, яких дотримується більшість харчових виробників у світі, зокрема в Україні.
Сьогодні Україна продовжує впроваджувати національну систему контролю за безпечністю та якістю харчових продуктів, яка є еквівалентною системі Європейського Союзу, що базується на дотриманні міжнародних стандартів, таких як Кодекс Аліментаріус, ВООЗ та ФАО.
Особливої актуальності питання продовольчого забезпечення та його якості набуває в умовах воєнного стану, адже саме Україна є одним із лідерів постачання зернових культур.
Всесвітній день безпеки харчових продуктів дає можливість звернути увагу тих, хто працює в різних урядових структурах, фермерів, виробників, працівників роздрібної торгівлі та споживачів на важливість безпеки харчових продуктів і на те, яку роль кожен може відіграти, щоб гарантувати спокій і впевненість кожної людини у безпечності продуктів, що лежать в її тарілці.
П’ять найважливіших принципів безпечного харчування
(рекомендації ВООЗ щодо дотримання правил харчової безпеки)
Принцип 1: Зберігайте продукти в чистоті. Небезпечні мікроорганізми широко поширені в грунті, воді, на тваринах і людях, вони можуть переноситися на руках і потрапляти в харчові продукти.
Принцип 2: Відокремлюйте сирі продукти від продуктів, які зазнали теплову обробку. Сирі харчові продукти можуть містити небезпечні мікроорганізми, які в результаті прямого контакту можуть потрапити до приготованих. Це може бути повторним внесенням бактерій, що викликають хвороби.
Принцип 3: Піддавайте продукти ретельній тепловій обробці. Небезпечні мікроорганізми гинуть за ретельного прожарювання або проварювання за температури 70 °С, що є одним з найефективніших способів убезпечення харчових продуктів.
Принцип 4: Зберігайте продукти за безпечної температури. Мікроорганізми швидко розмножуються, якщо харчові продукти зберігаються за кімнатної температури. При зберіганні продуктів в охолодженому або замороженому вигляді (нижче 5 °С) або в дуже гарячому стані (вище 60 °С) ріст мікроорганізмів сповільнюється або припиняється.
Принцип 5: Користуйтеся безпечною водою та безпечними сирими продуктами. Питна вода, кубики льоду і непастеризоване молоко легко можуть бути заражені небезпечними мікроорганізмами або хімічними речовинами. Овочі із зеленим листям можуть містити небезпечні мікроорганізми, які важко видалити. Якщо безпека питної води викликає сумнів, то добре прокип’ятіть її. Якщо кип’ятіння неможливо, то використовуйте мікропористу фільтрацію або дезінфікуючі засоби, такі як таблетки йоду.
Письменник має бути один : інформаційно-бібліографічний огляд творчості письменників О. Ладиженського та Д. Громова (Генрі Лайон Олді) / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, відділ наукової інформації та бібліографії ; уклад. Д. І. Мотузюк ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2024. – 30 с.
Дует харківських письменників-фантастів Олега Ладиженського та Дмитра Громова виник у дев’яностих роках, на хвилі популярності західної фантастики. Видавець вимагав «західний» псевдонім, розраховуючи на підвищення продажів. Так виник колективний псевдонім «Генрі Лайон Олді». Письменники є лауреатами численних літературних премій, зокрема нагороди «Кращий письменник-фантаст» Єврокону-2006 та відзнаки «Золоті письменники України». Останні твори Олді також отримують відзнаки – оповідання «Невідомий художник» номіноване на премію BSFA (Британської асоціації наукової фантастики). Твори письменників опубліковані здебільшого російською мовою, але є видання українською, французькою, литовською, польською, чеською та англійською мовами. Зараз харківські письменники готують до друку україномовні видання своїх творів та збирають волонтерську допомогу на фронт.
Матеріали огляду рекомендовано для широкого кола читачів, усім, хто цікавиться жанром фантастики, викладачам, вчителям, бібліотечним працівникам для організації соціокультурної діяльності.
Лінія людського життя від народження до смерті – це очевидна, зрозуміла річ. Людина народжується, дорослішає, розвивається, і кожен із цих етапів пов’язаний із народними звичаями й обрядами, що їх добре студіюють етнологи, підлітковими чи дорослими «кризами», яким присвячені літературні твори та праці психологів, тощо. Такі «звичні» речі, що змінюються в людських суспільствах дуже повільно, довго не приваблювали уваги істориків.
Тільки 1960 року французький дослідник Філіпп Ар’єс опублікував працю, де чи не вперше висловив теорію, що дитинство в європейській історії – змінне: античне, середньовічне й новочасне суспільства вкладали різні змісти в цей життєвий період. Він наполягав на тому, що до 1600 року ставлення європейців до дітей разюче відрізнялося від сучасного. Простіше кажучи, у середні віки дитинства «не було». З пелюшок дітей одягали, як дорослих, вони працювали на рівні зі старшими, а на зображеннях поставали скоріше як «зменшені» дорослі постаті. Та й батьки не мали з нащадками значного емоційного зв’язку: значна дитяча смертність спричиняла «відчужене» ставлення до малюків. Історики вже у 1980-х роках поставили теорії Філіппа Ар’єса під сумнів, але й досі складно сказати, як саме було насправді.
ЧТИВО — це вільна онлайн-бібліотека україномовної літератури, метою діяльності якої є поширення і популяризація україномовних творів серед читачів.
Пріоритетні завдання, що виконує книгозбірня «Чтиво»:
надання читачам якісних електронних книг в повному обсязі (не уривки і не скорочені варіанти) і в якомога більшій кількості;
забезпечення школярів та студентів україномовним літматеріалом, який вони вивчають за програмами навчальних закладів;
збереження і поширення української думки в слові, а відтак і збереження національної пам'яті;
забезпечення зручного користування і доступу до вмісту е-бібліотеки усіма можливими способами.
«Чтиво» є однією з найбільших українських е-бібліотек. Містить твори з різних жанрів художньої літератури, а також публіцистичні, навчальні та наукові книги, статті, нариси тощо.
Тексти творів представлені у різних, у тому числі заархівованих, форматах (*.txt, *.html, *.doc, *.epub, *.rtf, *.fb2, *.pdf, *.djvu).
Час стирає пам'ять про хід подій, і зараз дуже важливо збирати документи, публікації про російсько-українську війну – це завдання бібліотек та обов'язок бібліотекарів і бібліографів.
Співробітники відділу наукової інформації та бібліографії дієво працюють над темою російсько-українського збройного конфлікту, створюючи бібліографічні продукти (покажчики, списки, дайджести: https://library.pl.ua/nashi_vidannja/inshi_vidannja/).
Дуже приємно, що наші напрацювання згадуються у виданні Національної історичної бібліотеки України: Фіксація подій російсько-української війни: аналітичний огляд діяльності обласних універсальних наукових бібліотек за 2022-2023 роки. Випуск 1: Бібліографічний аспект / підготувала М. Цінська ; Міністерство культури та інформаційної політики України, Національна історична бібліотека України. – Київ, 2024. – С. 11, 22–23, 24. – Режим доступу: https://nibu.kyiv.ua/media/uploads/2024/04/25/ogliad_ch_1_full_3EY1XC0.pdf .
Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у березні-квітні 2024 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань».
Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із технічних та природничих наук (кімн. 408); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313); сектор розвитку дитячого простору, сектор дитячого абонементу (1-й поверх).
Україна є членом ЮНЕСКО з 12 травня 1954 року. Метою співробітництва України з ЮНЕСКО є зміцнення інтелектуального потенціалу країни та залучення його до загальносвітових процесів в гуманітарній сфері, а також використання в національних інтересах можливостей і ресурсів ЮНЕСКО, та міжнародного досвіду співпраці у галузях її компетенції - освіти, науки, культури, навколишнього середовища, інформації та комунікації.
У сфері культури Україна тісно співпрацює із Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у рамках Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини. Станом на 2024 рік вісім об’єктів в Україні, серед яких храми, давні ліси й історичні центри міст, належать до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Відділом наукової інформації та бібліографії підготовано інформаційно-бібліографічні матеріали, які допоможуть детальніше ознайомитися з українськими об’єктами, що належать до Світової спадщини ЮНЕСКО. Матеріали стануть у нагоді широкому колу шанувальників пам’яток природи і культури та всім, хто вболіває за збереження історико-культурної спадщини України.
Дитячий булінг, хто того не знає…
Сміються всі, а плаче лиш один,
Бо в нього кожен камінець кидає.
Такого не буває і в тварин.
Це дуже підло, хай це кожен знає
І береже для доброти слівце.
Така жорстокість серце роз’їдає
І в першу чергу тих, хто робить це.
Булінг (англ. bully – хуліган, забіяка, цькування ) – це розповсюджена проблема сучасного суспільства, яка найгостріше проявляється в освітньому середовищі та здатна призвести до непередбачуваних наслідків. Створити сприятливі умови для розвитку, навчання та виховання дитини – головне завдання сучасних закладів освіти. Від того, у якій атмосфері перебувають діти, залежить їхній настрій, здоров’я, бажання вчитися і, зрештою, просто приходити до закладу освіти. Перебування у безпечному, доброзичливому освітньому просторі, де панують довіра та повага, є тією основою, що сприяє запобіганню насильства та булінгу в учнівському середовищі.
4 травня – відзначають Міжнародний день протидії булінгу (День боротьби з цькуванням), день, коли весь світ об’єднується, щоб протистояти булінгу в школах, на дитячих майданчиках та в соціальних мережах. Протягом року є кілька днів, присвячених цьому руху. Це особливі дні, які привертають увагу і допомагають зупинити цькування, а також заступитися за тих, хто наразі зазнає насильства.
Ідея Дня протидії булінгу виникла в Канаді у 2007 році. Цей день ще називають Днем рожевої сорочки. Усе розпочалося з того, що люди стали на захист хлопчика, над яким знущалися лише тому, що він носив рожеву сорочку до школи. Ось чому існує ще один день, який називається Міжнародний день рожевого кольору. Незалежно від того, коли він відзначається, для всіх нас життєво важливо виступати проти булінгу. Це нагадування про те, що ми повинні бути пліч-о-пліч з тими, хто зазнає знущань – незалежно від їхнього віку, раси, статі чи віросповідання. Лише в єдності поглядів та спільних антибулінгових заходах можна запобігти знущенням та захистити невід’ємні права дітей.
Юридичний науковий електронний журнал – щомісячне електронне наукове фахове видання, засноване юридичним факультетом Запорізького національного університету у 2013 році.
На сторінках журналу висвітлюються актуальні питання теорії та історії держави і права, конституційного, цивільного, господарсько-процесуального, адміністративного, трудового, екологічного, земельного, аграрного, кримінального, кримінально-процесуального та інших галузей права.
У журналі публікуються статті проблемного характеру, які висвітлюють актуальні проблеми та питання юридичної науки, пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства, досягнення правової науки зарубіжних країн.
На підставі Наказу Міністерства освіти та науки України № 409 від 17.03.2020 р. (додаток 1) журнал внесений до переліку фахових видань категорії "Б" у галузі юридичних наук (081 – Право, 262 – Правоохоронна діяльність, 293 – Міжнародне право).
Журнал включено до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus International (Республіка Польща).
300 років тому, 22 квітня 1724 року народився Іммануїл Кант – основоположник німецької класичної філософії.
Іммануїл Кант став відомий завдяки своїй фундаментальній праці "Критика чистого розуму", в якій він висунув ідею, що всі наші знання про світ не випливають з його реальності, а формуються відповідно до структури нашого розуму. Він ввів поняття "апріорне знання", яке є передумовою для будь-якого дослідження світу і яке забезпечує його об'єктивність. Його ідеї мали великий вплив на наступні покоління філософів та на розвиток культури взагалі. У своїх творах він не тільки висував ідеї, але й навчав розвивати своє власне мислення.
Основна ідея етико-правових поглядів Іммануїла Канта полягає у тому, що моральні та правові норми повинні базуватися на універсальних принципах, які застосовуються до всіх людей без винятку. Ці принципи наголошують на важливості автономії та свободи індивіда, які повинні бути забезпечені державою.
Кант сформулював концепцію "категоричного імперативу", який є головною ідеєю його моральної філософії. Згідно з цим принципом, моральний закон повинен бути загальним і безумовним, а не залежним від конкретних обставин або індивідуальних потреб. Категоричний імператив формулюється як "Дій так, щоб максима твоєї волі завжди могла одночасно стати загальним законом". Таким чином, Кант вважав, що моральність має бути заснована на універсальних принципах, які застосовуються до всіх людей без винятку.
Філософія Іммануїла Канта містить в собі глибокі роздуми про природу свободи, а його ідея про право на свободу стала однією з найважливіших ідей не лише в контексті філософських роздумів, а й у політичній, соціальній та правовій сферах. У своїй філософії Кант вважає, що людина має природне право на свободу, що полягає в здатності до розуміння та вибору вільних дій.
Ідея про право на свободу у Канта базується на його моральній філософії і полягає в тому, що кожна людина повинна мати можливість діяти вільно, за умови, що її дії не завдають шкоди іншим людям. Держава повинна забезпечити це право шляхом створення законів, які забороняють неправомірні дії.
Ідея Канта про право на свободу стала основою для формулювання багатьох правових норм та принципів, таких як свобода слова, свобода віросповідання, право на освіту та багато інших. Ця ідея вплинула на розвиток прав людини та їх захист у більшості країн світу.
Війна як соціально-політичне явище та шляхи досягнення вічного миру глибоко хвилювали німецького філософа. Ідея миру, за філософією Канта, є необхідною умовою для забезпечення благополуччя кожної людини і суспільства в цілому, і за Кантом мир повинен бути метою для кожного розумного істоти. У 1795 р. був опублікований знаменитий трактат Канта “До вічного миру”, в якому мислитель глибоко аналізує причини і наслідки війни та шляхи до вічного миру.
Іммануїл Кант здійснив найбільший світоглядний переворот. Філософ майже ніколи не покидав рідне місто Кенігсберг, – але його праці змінили мислення людей у всьому світі. Його вважають одним із найвидатніших філософів епохи Просвітництва, а його праці залишаються актуальними навіть через 300 років після народження.
Лібрук (Libruk)– українська електронна бібліотека, де зібрані твори різних за жанром і часом українських письменників-класиків і сучасних авторів. Книги можна як завантажити у найбільш популярних форматах, так і читати онлайн безпосередньо у бібліотеці.
На сторінках Libruk можна ознайомитися з біографією письменників України, дізнатися їх творчий шлях, а також поділитися своїми власними враженнями, залишивши коментарі автору, або його творам.
Окремий розділ Самвидав дозволяє безкоштовно опублікувати свої власні книги, і вже зібрав велику аудиторію.
Бібліотека містить пошуковий апарат за жанрами, назвою, роком видання та автором книги. Також є алфавітний покажчик авторів.
Все про мобінг, або Правила виживання у токсичному колективі : рекомендаційний список літератури / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, бібліографічний відділ ; уклад. В. А. Лашко ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2024. – 22 с.
Сучасна людина приблизно третину свого життя віддає професійній діяльності, спілкуванню зі співробітниками та керівництвом. Комфортний мікроклімат у трудовому колективі – одна з запорук ефективності праці, однак сьогодні можемо говорити про значне розповсюдження мобінгу, який руйнує здорову атмосферу в колективі.
Мобінг є потенційною загрозою для кожної людини, яка працює, а тому перший крок для протидії – розуміння сутності цього явища.
Що таке мобінг, яким він буває, як довести його факт та яка відповідальність передбачена за його вчинення, – про все це в матеріалах рекомендаційного бібліографічного списку.
Видання буде корисним для керівників, психологів, соціальних працівників, менеджерів різних ланок, фахівців із роботи з персоналом, усім, хто цікавиться таким явищем як мобінг.
Дмитро Іванович Чижевський (1894–1977) – філософ, історик, славіст, гуманітарій-енциклопедист, яскрава самобутня людина, вчений, наділений неабиякими здібностями і безоглядно відданий науці. Народився в Україні, вважав себе українцем, але майже все своє життя жив і працював за кордоном – така випала йому доля. Він жив у різних країнах – Україні, Росії, Чехії, Німеччині. Певний період часу жив у Сполучених Штатах Америки і працював на кафедрі славістики в Гарвардському університеті (1949–1956).
Д. Чижевський формувався під впливом різних філософських, історичних, літературознавчих шкіл, звертався до різних методологій, а його праці написані різними мовами. Більшість його наукових творів досі не перекладена і не видана українською мовою. І тому Дмитро Чижевський сьогодні більше відомий у Чехії, Словаччині, Польщі, Німеччині, ніж на своїй Батьківщині.
Навряд чи знайдеться бодай одна галузь української інтелектуальної та культурної історії, котру Д. Чижевський не збагатив би вагомою статтею чи повідомленням. Діапазон і розмаїття його тематики разючі. Перу вченого належить понад тисячу праць. Д. Чижевський належав до того самого покоління української інтелігенції 1910 років, яка нарешті входить у великі виміри світової культури. Це покоління, яке з’являється услід за Лесею Українкою. У певному розумінні, Дмитро Іванович ніби послідовник Лесі Українки. Але було ще одне в його діяльності. Він намагався пояснити українському (і не тільки українському) читачеві певні засади національної культури в загальносвітовому контексті.
Дмитро Чижевський зробив великий вклад в дослідження чеської, російської, словацької культур. Він й до сьогодні залишається визнаним авторитетом у питаннях історії слов’янської думки, духовного життя слов’ян, історії філософії слов’ян, одним із часто цитованих у західних джерелах авторів. Відтак, Д. Чижевського без перебільшення можна назвати істориком, що досліджував інтелектуальне життя слов’ян, постаттю загальноєвропейського значення. Він вперше виокремлено дослідив історію української філософії як галузь історико-філософських досліджень, обґрунтував її методологічні засади, визначив основні етапи та напрями розвитку філософії. Д. Чижевський є зачинателем вивчення українського бароко, доби, яка вплинула на усi ланки українського духовного життя i яка є однією з найбiльш важливих перiодiв українського iсторичного розвитку, яка надала відбиток на всю майбутню історію українського народу і сформувала його національний тип.
Незважаючи на те, що Д. Чижевський належить до когорти видатних українських учених ХХ ст., його наукова спадщина залишається малодослідженою в Україні. За радянських часів Д. Чижевський належав до кола заборонених авторів, а його праці були недоступні пересічному читачеві. Тільки в період незалежності його ім’я стало відомим в Україні, загальновизнаним і шанованим. Прізвище вченого увійшло до багатьох підручників, енциклопедій, методологічних посібників та різних наукових видань.
За матеріалами інтернет-видань
ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ
Підготувала: В. А. Лашко, головний бібліограф відділу наукової інформації та бібліографії
«Габітус» – це періодичний науковий фаховий журнал, заснований у 2016 році Причорноморським науково-дослідним інститутом економіки та інновацій і публікує результати теоретичних та емпіричних наукових досліджень у сфері соціології та психології.
У статтях розглядаються проблеми соціальної теорії, емпіричні соціологічні дослідження, питання історії психології та соціології, загальної психології, педагогічної психології, психології індивідуальних відмінностей, психології особистості, психології праці, соціальної й організаційної психології, юридичної психології та корекційної психології. Обговорюються актуальні тенденції і перспективи розвитку соціології та психології як наукових дисциплін в Україні та в зарубіжних країнах. Журнал інформує також про події наукового життя та соціологічну освіту в Україні; подає рецензії наукових праць та підручників з соціологічної тематики.
Мета журналу – сприяти більш глибокому розумінню групової та соціальної поведінки, її детермінації, особливостей і закономірностей.
З 2016 року журнал включено до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus International (Республіка Польща).
26 березня в Україні відзначають День Національної гвардії України – одного з військових формувань, яке бере активну участь у захисті нашої держави від загарбників. Свято встановлене указом Президента України від 18-го березня 2015 р. № 148/2015, ураховуючи значення та роль Національної гвардії України у виконанні завдань із забезпечення державної безпеки та оборони держави, захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку.
Сучасна Національна гвардія України (НГУ) формувалася фактично в бойових умовах. 11 березня 2014 року відбулося засідання Ради Національної безпеки, на якому було прийнято рішення про необхідність відродження на базі внутрішніх військ МВС Національної Гвардії України, яка вже існувала у 1991-2000 роках. 13 березня 2014 року Верховна Рада України ухвалила відповідний Закон, який визначав усі аспекти функціонування НГУ у складі сектору безпеки та оборони держави.
Національна гвардія є унікальним збройним формуванням, адже поєднує у собі військову та правоохоронну функції, є професійним, мобільним, швидко реагуючим на будь-які зміни безпекового середовища формуванням, що ефективно та дієво забезпечує громадську, державну та воєнну безпеку України, успішно взаємодіє з іншими складовими сектору безпеки і оборони на засадах взаємосумісності. Базою для формування НГУ стали Внутрішні війська, і на сьогодні гвардія залишається наймолодшим військовим формуванням в Україні.
Як відомо, тенденція останнього часу – зменшення накладів друкованих масових засобів масової інформації. Проте, звичайно, передплата на періодику для бібліотек аж ніяк не вважається пережитком чи архаїзмом. Отож насправді у сільській глибинці гідної альтернативи ЗМІ на паперових носіях просто не існує, навіть у великих містах бібліотеки після появи Інтернету не зникли, а люди не перестали читати книжки і газети.
В умовах воєнного стану громадянам необхідно мати безкоштовний доступ до актуальної періодики. А бібліотеки зобов’язані надати таку можливість кожному, хто цього потребує.
У Каталозі представлені періодичні видання на 2024 рік, передплачені Полтавською обласною універсальною науковою бібліотекою імені І. П. Котляревського у друкованому вигляді, та видання віддаленого доступу (посилання на електронні версії журналів).
9 березня Україна святкуватиме 210-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – великого Кобзаря, видатного українського поета та художника. Його творчість справила вирішальний вплив на становлення української культури, мови, літератури. Без Шевченка не було б українського народу.
З цієї нагоди відділ наукової інформації та бібліографії підготував віртуальну подорож «Дорогами Тараса».
«Вирушити» у цю подорож можливо на сайті ПОУНБ імені І. П. Котляревського у розділі «Інтерактивні матеріали».
Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у січні-лютому 2024 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань».
Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із технічних та природничих наук (кімн. 408); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313); сектор розвитку дитячого простору, сектор дитячого абонементу (1-й поверх).
26 лютого 2024 року в Україні відзначатимуть 10 років початку спротиву окупації Криму та початку війни, яку розгорнула Росія проти України. Цей день покликаний згадати та вшанувати мужність тисячі жителів Кримського півострова, які 26 лютого 2014 року вийшли у Сімферополі на мітинг на підтримку територіальної цілісності України. А також всіх, хто продовжував і продовжує чинити опір окупантам на півострові. Адже боротьба триває.
МАТЕРІАЛИ ДО ДНЯ СПРОТИВУ ОКУПАЦІЇ КРИМУ ТА СЕВАСТОПОЛЯ
Книги (фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського)
94(477) А 13
Абдулаєва Г. Кримські татари: від етногенезу до державності / Г. Абдулаєва. – Київ : Гамазин, 2021. – 408 с
Примірники: Відділ обслуговування користувачів (1) Книжка «Кримські татари: від етногенезу до державності» – не просто начерк до життя й становлення кримських татар як етносу, це чудова можливість для читачів будь-якого віку довідатися й поміркувати в історичному (а подекуди й політичному) ракурсі про те, ким насправді є кримські татари, кримчаки, караїми, звідки вони взялися і яким чином сформувалися як народ. І чому зараз вони разом з іншими, на жаль, нечисленними етнічними групами змушені боронити свій статус корінного населення півострова, і якою є їхня роль у формуванні сучасної України. Детальне дослідження кримського історика Гюльнари Абдулаєвої допоможе відновити багатовікову етнічну історію кримських татар та інших корінних народів Криму, розвіє численні нав’язані міфи, продемонструє національну самобутність, унікальність та цінність етносу кримських татар для людської цивілізації. Книжка для тих, хто хоче знати історію без купюр.
24 лютого минає два роки від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку росія розпочала проти України 10 років тому з окупації Криму у 2014 році. Війна призвела до тяжких наслідків в усіх сферах життя країни, в тому числі й культурі. Після початку повномасштабного вторгнення Росії до України значних руйнувань зазнали не тільки об’єкти критичної інфраструктури та військові полігони, а й заклади культури – театри, музеї, церкви, бібліотеки.
Загально найбільших втрат і збитків культурна інфраструктура зазнала у Донецькій, Харківській, Херсонській, Київській та м. Києві, Миколаївській, Луганській та Запорізькій областях.
Загалом постраждали: клубні заклади – 929; бібліотеки – 689; заклади мистецької освіти – 154; музеї та галереї – 113; театри, кінотеатри та філармонії – 38; парки, зоопарки, заповідники – 12; цирки – 3. Станом на кінець січня 2024 року майже вся територія Луганської та значні частини територій Запорізької, Донецької та Херсонської областей досі перебувають у тимчасовій окупації, що унеможливлює обрахунок точної кількості об’єктів культурної інфраструктури, що постраждали в ході бойових дій та окупації.
МАТЕРІАЛИ ДО ДРУГОЇ РІЧНИЦІ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РФ
В УКРАЇНУ (24.02.2022 р.)
Культура, музеї, туризм України під час російсько-української війни
Статті (фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського, Інтернет-ресурси)
Антоненко В. Вплив російської військової агресії на природні туристичні ресурси України [Електронний ресурс] / В. Антоненко, В. Хуткий // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Туризм. – 2022. – Т. 5, № 1. – С. 64–82. – Режим доступу: http://tourism.knukim.edu.ua/article/view/262003/258490 (дата звернення: 22.01.2024).
Політика протидії корупції – шляхи вдосконалення та сучасний стан : інформаційна пам’ятка / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, бібліографічний відділ ; уклад. В. А. Лашко ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2024. – 26 с.
На сьогодні питання запобігання та протидії корупції залишаються надзвичайно актуальними. У період дії воєнного стану корупція є чинником, що створює реальну загрозу національній безпеці, украпленню демократії, зміцненню авторитету країни на міжнародній арені та подальшому розвитку держави загалом. Система корупції набула досконалого вигляду, пронизавши усі сфери функціонування держави. Вона негативно впливає на різні сторони суспільного життя: економіку, політику, освіту, мораль, управління, соціальну та правову сфери, наше майбутнє.
Реформування системи запобігання і протидії корупції є одним із важливих аспектів сучасної державної правової політики. Досягнення успіху в зазначеному процесі є передумовою для формування у суспільстві довіри до влади, зростання економічного потенціалу держави, покращення добробуту громадян.
Відділом наукової інформації та бібліографії укладено пам’ятку, що інформує користувачів про документи, які висвітлюють правові та організаційні засади функціонування системи протидії корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання… І поки живе мова – житиме й народ, як національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом…
Міжнародний день рідної мови – свято, яке відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Міжнародний день рідної мови був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року. Запроваджено його було з метою сприяння мовній і культурній різноманітності й багатомовності. Дату для відзначення Дня рідної мови ЮНЕСКО встановило у пам’ять про трагічні події, які відбулися цього дня в Бангладеш у 1952 році. Тоді жорстко і з людськими жертвами влада придушила виступ на підтримку бенгальської мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році, цей день відзначають у країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову.
Проголошення Міжнародного дня рідної мови – це чудова нагода підкреслити важливість культурного та мультинаціонального розвитку світу, привернути увагу світової спільноти до актуальної нині проблеми зникнення окремих мов.
За даними ЮНЕСКО, у світі наразі існують приблизно шість тисяч мов, майже 43% загрожує зникнення. Більше того, лише в Європі майже 30 мов під фактичною загрозою, 13 мов перебувають на межі повного зникнення. Якщо говорити сухою статистичною мовою – щочотирнадцять днів зникає одна з численних мов світу. За словами вчених - мовознавців, вже зараз необхідно бити на сполох - якщо така тенденція продовжиться, до 2100 року половина мов світу можуть зникнути.
Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.
В Україні Міжнародний день рідної мови відзначається з 2002 року. Тоді, з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин України, Президент України підписав розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови».
Українська мова – це мова нашого болю й радості, минулого й майбутнього. За висловом українського письменника Василя Захарченка, рідна мова дається народові Богом, а чужа – людьми, які приносять її на вістрі ворожих списів.
Українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Вона має тисячолітню історію, могутню літературу, великий народ, квітучу землю, зрештою, вона має свою державу.
Події останніх років стали поштовхом для переосмислення ролі рідної мови в житті кожного українця. Вона стала оберегом, символом єдності, маркером ідентичності, інструментом боротьби для кожного з нас, знаком незламності й сили духу для всього людства.
За матеріалами інтернет-джерел
Підготувала: В. А. Лашко, головний бібліограф відділу наукової інформації та бібліографії
JAVA LIBRE-електронна бібліотека книг українською мовою, зручних для читання на мобільних пристроях (мобільних телефонах, смартфонах, кпк, планшетах, MP3-плеєрах, букрідерах). Література представлена на сайті у форматах: jar, jad, txt, fb2, epub, doc. Є категорії, пошук, алфавітний покажчик, за якими можна шукати книги.
На сайті бібліотеки зібрана література українською мовою у форматах: jar, jad, txt, fb2, epub, doc, зручних для читання на мобільних пристроях (мобільних телефонах, смартфонах, планшетах, MP3-плеєрах, букрідерах). Бібліотека містить пошуковий апарат за жанрами, назвою та автором книги. Також є алфавітний покажчик авторів.
Для того щоб почати читати, достатньо завантажити текст або переглянути онлайн.
ДО 140-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ НАТАЛІЇ ДМИТРІВНИ
ПОЛОНСЬКОЇ-ВАСИЛЕНКО
13 лютого 1884 року у Харкові народилася Наталія Полонська-Василенко, історик, архівіст, перша жінка приват-доцент Університету святого Володимира у Києві.
Представниця історичної школи учня Володимира Антоновича Митрофана Довнар-Запольського. Дружина академіка Миколи Василенка. Перша в підрадянській Україні жінка-доктор історичних наук.
Походила зі збіднілої дворянської родини генерала та військового історика Дмитра Меньшова. Закінчила в Києві Вищі жіночі курси, пізніше – історико-філологічний факультет університету. З 1912 року вона асистент історії на Вищих жіночих курсах, згодом – приват-доцент Київського університету.
У міжвоєнний та воєнний період – професор Художнього інституту та Київського університету, співробітник Української академії наук, діяльний член багатьох наукових установ, в еміграції – професор Українського вільного університету в Празі та Мюнхені, дійсний член Українського історичного товариства, НТШ та Міжнародної академії наук у Парижі.
Вона написала понад 200 наукових праць з археології, історії України, Української Церви, спогади. Вона є автором посібника «Історико-культурний атлас з російської історії з пояснювальним текстом». Головною науковою працею вважала двотомну «Історію України». Перший том був виданий 1972-го року, а другий – вже після смерті дослідниці – у 1976 році.
«Рік за роком, архів за архівом, – писав про неї історик Олександр Оглоблин, – і на Україні, і в центральній імперії – Москві, Петербурзі, і в Криму, документ за документом, сотні, тисячі дорогоцінних документів – знаходить, визбирає, систематизує і вивчає талановита дослідниця, перед творчим зором якої поволі встає грандіозна картина становлення нової України ...».
Системи озброєння і військова техніка – науково-технічний журнал, заснований у 2005 році Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Журнал занесений до категорії „Б” Переліку наукових фахових видань України (технічні та військові науки, за спеціальностями 122, 123, 125, 126, 172, 253, 255, 272, 275 ).
Метою видання є відображення досягнень у розробці та експлуатації систем озброєння і військової техніки, перспектив їх подальшого розвитку та удосконалення. Журнал призначений для наукових працівників, викладачів, докторантів, ад’юнктів, аспірантів, а також курсантів та студентів старших курсів відповідних спеціальностей.
Журнал занесений до категорії „Б” Переліку наукових фахових видань України (технічні та військові науки, за спеціальностями 122, 123, 125, 126, 172, 253, 255, 272, 275).
Видання відображає новітні знання та результати фундаментальних, пошукових та прикладних наукових досліджень з проблематики розвитку, застосування та забезпечення Повітряних Сил Збройних Сил України, удосконалення їх системи управління, розвитку, бойового застосування та озброєння авіації, зенітних ракетних військ, радіотехнічних військ, радіотехнічного забезпечення і зв’язку Повітряних Сил Збройних Сил України. В області військових та оборонних технологій, озброєння і військової техніки та безпеки Журнал відображає прогрес у дослідженнях і розробках, досвід проведення військових місій та операцій з врегулювання кризових ситуацій та підтримує впровадження новітніх знань в оборонну промисловість та військову практику.
Стою німий... Схиляю низько чоло...
У спогадах подія судних днів
Жива встає... Точився бій навколо...
О, скільки їх, відважних юнаків,
За рідний край і за любов до волі
Лягли от тут, на цьому полі!..
Ой, поле, поле крові і скорботи!..
Тут в сяйві ранку нашої весни
Почавсь новий шлях хресний до Голготи
І залунало зрадливе: «Розпни!..»
Немов Христа друге страшне розп'яття
Судилося Вкраїні... О, прокляття!
29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.
Бій під Крутами був одним з етапів неоголошеної війни Радянської Росії проти незалежної України у 1917–1920 роках. Особливістю бою є те, що в ньому на захист Української Народної Республіки в умовах політичної та управлінської неспроможності тогочасної української влади добровільно стали київські студенти, гімназисти та юнаки військової школи супроти ворога, який мав багаторазову чисельну перевагу. Саме тому бій під Крутами, незважаючи на те, що він завершився військовою поразкою для Української Народної Республіки, на довгі часи став для патріотів України прикладом героїчного подвигу і звитяги в ім’я України та її незалежності. Подвиг крутянців навчає, що свобода і доля України залежать від готовності кожного українського громадянина поважати і захищати інтереси своєї країни.
Бій під Крутами – трагічна і важлива подія в історії нашої країни, яка нагадує про боротьбу за незалежність України. Історія повторюється – сьогодні ми продовжуємо тримати оборону від російського вторгнення.
Пропонуємо вашій увазі віртуальний огляд літератури про події під Крутами.
Підготувала: В. А. Лашко, головний бібліограф відділу наукової інформації та бібліографії
