18 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МІГРАНТА

У грудні 2000 року Генеральна Асамблея ООН резолюцією 55/93 проголосила 18 грудня Міжнародним днем мігранта. Того дня в 1990 році Асамблея прийняла Міжнародну конвенцію про захист прав усіх трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей. Цей документ наголосив на важливості захисту трудових прав мігрантів та покращення умов їх життя. 

У сучасному світі міжнародна міграція стала однією з найпотужніших рушійних сил, яка формує не лише контури глобальної економіки та політики, але й соціокультурний ландшафт майбутнього. Міграція є у будь-яких куточках земної кулі та трансформує суспільство внаслідок постійного потоку людей, які виїжджають та/або в’їжджають. Вона супроводжується як позитивними, так і негативними аспектами та включає багато взаємопов’язаних показників, таких як політичні, економічні, соціальні, культурні тощо. Міграція, за найпоширенішим визначенням, це процес пересування людей як через міжнародні кордони, так і всередині країни. Переміщення людей з одного місця на інше, може бути здійснено з різних причин, наприклад, з метою пошуку роботи, отримання освіти, політичної безпеки чи економічної підтримки, зміни клімату, стихійного лиха та інші чинники екологічного характеру. Крім того, існують надзвичайні причини міграції, такі як військові конфлікти. У міжнародних та національних документах мігрантів офіційно називають як: «біженці», «переселенці», «особи, що перебувають під тимчасовим захистом», «внутрішньо переміщені особи», «економічні мігранти», «екологічні мігранти» тощо. Близько 3% всього населення світу не проживають за місцем свого народження.

Міжнародна міграція не тільки стосується життя мігрантів, але й впливає на життя громадян конкретної країни. Якщо люди вирішують перетнути кордон та оселитися в інших країнах, то їх особисте життя, життя їхніх сімей, кардинально змінюється не лише економічно, а ще й соціально і культурно. Це свідчить про комплексний вплив міграції на суспільне життя.

За даними ООН, у світі налічується близько 272 млн мігрантів та щороку їх кількість збільшується. Переважна більшість мігрантів походить з Індії, Мексики та Китаю. Крім того, основна частка мігрантів мешкає лише в десяти країнах: США, Німеччині, Саудівській Аравії, Росії, Великій Британії, ОАЕ, Франції, Канаді, Австралії, Італії.

Через військову агресію росії, починаючи з 2014 року, в Україні з’явилися сотні тисяч внутрішньо переміщених осіб, які були змушені покинути власні домівки та шукати прихисток в більш безпечних регіонах нашої країни. Водночас широкомасштабне вторгнення на територію нашої держави у лютому 2022 року спровокувало багатомільйонну хвилю українських мігрантів, яких доля розкидала у різні куточки світу. Українці були змушені покинути свої домівки буквально з «однією валізою», в яку вмістилось усе їхнє життя. Вони рятували себе, своїх дітей, рідних та близьких. І тікали світ за очі у пошуках безпеки, прихистку та даху над головою.

Непередбачуваність, надзвичайність та складність завдань, пов'язаних із процесом міграції, потребують злагоджених дій та співпраці між регіонами та країнами. ООН відіграє активну роль у цій галузі, сприяючи розбудові діалогу та взаємодії між країнами та регіонами, а також заохочуючи обмін досвідом та розширення можливостей у сфері співробітництва.

Насправді, важливо пам'ятати, що мігранти – це люди з мріями, прагненнями та надіями, які, як і всі, шукають своє місце у світі.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

20 ЧЕРВНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БІЖЕНЦІВ

  Обов'язок кожної людини, що народилася в безпечній кімнаті,

  - це відкрити двері, коли хтось в небезпеці стукає.

Діна Найєрі

 «Не існує кризи міграційної, існує криза людська» лейтмотивом звучить ця сентенція у фільмі «Людський потік», знятий у 2017 р. Ай Вейвейєм, одним із найбільш відомих сучасних китайських режисерів. Автор показав глобальний людський потік, змушених у різних частинах світу поза власним бажанням залишати свої домівки й шукати хоча б тимчасово безпечного сховку. Здається, уся планета прийшла в рух, і кінця йому немає. Так у ХХІ ст. проблему вимушено переміщених осіб бачить митець, який ставить риторичне питання, що й визначає сутність нашого століття: чи глобальна спільнота переможе страх, ізоляцію і турботу про власні інтереси й вибере дорогу відкритості, свободи й поваги до інакшості, а тим самим для людяності.

ХХІ століття у західній публіцистиці вже встигло отримати назву «століття біженців» а проблема вимушено переміщених  осіб стала настільки глобальною, що з 2001 р. відзначається Всесвітній день біженців. Цей день встановлено згідно з рішенням 55-ї сесії Генасамблеї ООН від 4 грудня 2000 року. У рік його запровадження Генеральний секретар ООН К. Аннан закликав завжди пам’ятати, що одного дня кожен із нас може постукати в чиї-небудь двері, прохаючи про допомогу

Біженці – це неодмінна складова будь-якої війни, воєнного конфлікту або соціально-політичних потрясінь у державі. Це щось більше ніж статус, окреслений різними правовими документами, це найбільш викривлений різновид жорстокості по відношенню до людини, оскільки силоміць позбавлено всього, що визначає сенс її буття.

Перші правові акти, присвячені проблематиці біженців, були ухвалені Лігою Націй. Конвенція про статус біженців від 28 жовтня 1933 р. задекларувала положення про особистий статус біженців, їхню зайнятість і соціальні права. Вона стала прообразом наступних міжнародних актів з питань статусу біженців і передусім фундаментального документу у відповідній царині – Конвенції про статус біженців, ухваленої 28 липня 1951 року. Відтоді вказаний документ вважається основним міжнародно-правовим актом, що регулює правовий статус біженців та захищає їхні основні права й свободи. Крім того, у 1950 р. в системі ООН було створено Управління Верховного комісара у справах біженців, головним завданням якого є допомога й захист біженців у світі.

В Україні нормативно-правові акти, що визначають статус біженців на міжнародному рівні та є універсальними, були ратифіковані відповідним Законом «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців і Протоколу щодо статусу біженців» (2002 р.). В 2011 році було прийнято Закон «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», де визначення поняття «біженець» повністю відповідає визначенню, що міститься в Конвенції про статус біженця.

Для України, на частині теренів якої триває війна з боку російської федерації, а інша частина – окупована, проблема біженців є постійним викликом.  Військова агресія росії змусила значну частину населення України шукати безпеки, переважно знаходячи її у державах-членах Європейського Союзу, який у якості виняткового заходу для надання негайного та тимчасового захисту через масовий приплив переміщених з України осіб, активував Директиву Ради 2001 /55/ЄС мінімальні стандарти тимчасового захисту.

У грудні 2022 року уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомляв, що з початком повномасштабного вторгнення з України виїхало понад 14,5 мільйона українців. З них 11,7 млн в’їхало до країн Євросоюзу, 7,7 млн зареєстровані в Європі як отримувачі тимчасового захисту. В Україні зареєстровано 4,7 млн. внутрішньо переміщених осіб.

Біженство у сучасному світі належить до глобальних проблем цивілізації, подолати яке не можуть ані уряди окремих держав, ані світова спільнота загалом. Воно незмінно пов’язане із появою вогнищ нестабільності, збройних конфліктів, а мапа його поширення змінюється залежно від загострення чи затухання джерел небезпеки. В даний час на планеті зареєстровано десятки мільйонів біженців і внутрішньо переміщених осіб. Основна частина з них знаходиться в Африці, в зоні афганського конфлікту, на Балканах, в Ефіопії, Судані, Ємені, Мозамбіку та Колумбії.

Всесвітній день біженців висвітлює їхні права та потреби, а також захищає їх. Це своєрідне нагадування, що вони — такі самі люди, як і інші громадяни певної країни. Цього дня у всьому світі проводиться багато заходів, які привертають увагу до проблеми біженців у світі та закликають людей їх підтримувати.

За матеріалами: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eis_2019_14_9

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ

Підготувала В. А. Лашко, головний бібліограф бібліографічного відділу