ПРЕМІЯ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА - 2026: ХТО СТАВ ЛАУРЕАТАМИ

9 вересня 2026 року у Києво-Могилянській бізнес-школі відбулася церемонія нагородження лауреатів Премії імені Василя Стуса. Цьогоріч відзнаку отримали письменник і перекладач Андрій Содомора та письменниця, публіцистка, історикиня Олена Стяжкіна.

Премію імені Василя Стуса присуджують щороку за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції. У 2026 році нагороду вручено вже 37-й раз. Вона стала однією з найважливіших українських культурних відзнак, що продовжує традицію, започатковану наприкінці 1980-х років. 

Андрій Содомора — письменник, перекладач і науковець, один із найвідоміших українських перекладачів античної літератури. Понад пів століття він відкриває українському читачеві світ давньогрецьких і давньоримських авторів.

У його перекладацькому доробку — твори Горація, Вергілія, Овідія, Сенеки, а також давньогрецьких авторів Менандра, Арістофана, Софокла, Есхіла та Евріпіда. За свою багаторічну працю Содомора удостоєний низки престижних літературних відзнак, зокрема Премії імені Максима Рильського, Літературної премії імені Григорія Кочура та Премії фундації Антоновичів.

Олена Стяжкіна — письменниця, публіцистка, докторка історичних наук, професорка історії. Авторка численних наукових праць та художніх творів, серед яких «Смерть лева Сесіла мала сенс» та «Чобіток Зельмана».

Вона також є засновницею громадського руху «Деокупація. Повернення. Освіта», спрямованого на осмислення досвіду окупації та повернення українських територій і людей до українського культурного та освітнього простору. У 2026 році Олена Стяжкіна стала лауреаткою Women in Arts Award у категорії «Жінки в літературі».

Більше дізнатися про творчий і науковий доробок цьогорічних лауреатів Премії імені Василя Стуса можна у нашій бібліотеці. У фондах представлені видання Андрія Содомори та Олени Стяжкіної, які дають можливість ближче познайомитися з їхньою літературною, перекладацькою та дослідницькою діяльністю, а також матеріали про життя, творчість і професійну діяльність письменників.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

24 СЕРПНЯ — ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

ГОЛОСИ ЗАХИСНИКІВ: ЛІТЕРАТУРНА СПАДЩИНА СУЧАСНОЇ ВІЙНИ

Пропонуємо до уваги добірку книжок, написаних тими, хто стоїть на захисті України. Хтось із них давно мав літературний голос, а хтось знайшов його вже у лавах ЗСУ. Але всі ці тексти – сильні, чесні, болючі й дуже людяні. 

НОВІ ВИДАННЯ ВІДДІЛУ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БІБЛІОГРАФІЇ

Відділ наукової інформації та бібліографії продовжує видання серії інформаційно-бібліографічних оглядів про найпопулярніших дитячих письменників.

Цього року свій 55-річний ювілей святкує письменник Сергій Гридін, творчість якого об'єднує читачів різного віку: від дітей і підлітків до дорослих, адже його книги порушують теми, близькі кожному поколінню. Найбільше визнання письменник здобув завдяки підлітковій літературі, де автор майстерно поєднує легкий гумор, динамічні сюжети та глибокий психологізм, сміливо порушуючи непрості теми: перше кохання, комплекси, шкільне цькування, стосунки в родині та пошук себе.

Видання містить біографічну інформацію про письменника, огляд творчості, бібліографічні списки творів і критичних матеріалів, які є у фонді Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського та мережі Інтернет. Матеріали інформаційно-бібліографічного огляду рекомендовано широкому колу користувачів, батькам та керівникам дитячого читання і читання у старших класах загальноосвітніх шкіл.

ВАСИЛЬ ШКЛЯР: ПИСЬМЕННИК, ЩО ПОВЕРТАЄ ПАМ’ЯТЬ (до 75-річчя від дня народження )

Василь Шкляр – знакове ім’я в сучасній українській літературі. Його називають «батьком українського бестселера», і недарма – кожен його роман миттєво опиняється в списках найпопулярніших книжок. 10 червня йому виповниться 75 років. 

Василь Миколайович Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, навчався у Києві та Єревані, де здобував філологічну освіту. Працював журналістом і редактором, але справжнє визнання здобув як автор захопливих і глибоко патріотичних романів. Його твори — це історія, драма, містика й сильні характери, що запам’ятовуються назавжди. Твори письменника перекладено на кілька мов, зокрема англійську, болгарську, вірменську, шведську та інші. 

Василь Шкляр – лауреат багатьох премій, зокрема Коронація слова, Золоте перо, Шевченківська премія (від якої відмовився, на знак протесту проти політики міністра освіти українофоба Дмитра Табачника), премія Ліги українських меценатів «Ярославів Вал», міжнародна премія «Спіраль століть», австралійська премія «Айстра» та інші. Улюблена літературна відзнака Шкляра – «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів». 

Сьогодні, Василь Шкляр продовжує активно працювати, створюючи нові літературні шедеври і залишаючись однією з найвідоміших постатей в українській літературі. 

Відділ наукової інформації та бібліографії підготував віртуальну книжкову виставку до 75-річчя від дня народження Василя Шкляра. Запрошуємо до перегляду і читання всіх шанувальників творчості письменника.

14 ТРАВНЯ — 155 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

14 травня виповнюється 155 років від дня народження Василя Стефаника — видатного українського письменника, майстра психологічної новели, чия творчість стала глибоким художнім свідченням життя українського селянства кінця ХІХ – початку ХХ століття. 

Його твори вражають лаконізмом і надзвичайною емоційною силою. У новелах «Камінний хрест», «Новина», «Кленові листки» автор зумів передати трагізм людської долі, біль еміграції, соціальну несправедливість і водночас — незламність духу простих людей. Василь Стефаник утвердив в українській літературі жанр соціально-психологічної новели. Головне для новеліста — людська душа, її стан. І. Франко писав, що Стефаник "...дуже добре знає життя і душу сільського люду... найнапруженіші моменти він уміє передати так переконливо і правдоподібно, що не повірити в це неможливо...".

Стефаник писав мало, але кожне його слово — виважене і пронизане глибоким змістом. Саме тому його називають «письменником однієї книги», де кожна новела — як спалах людського життя.

Сьогодні творчість Василя Стефаника залишається актуальною, адже порушені ним теми — гідність, страждання, любов до рідної землі — не втрачають своєї сили й у сучасному світі. Вшановуючи пам’ять письменника, ми знову відкриваємо для себе його проникливе слово, яке й досі здатне хвилювати, зворушувати і змушувати замислитися.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

СИДІР ВОРОБКЕВИЧ: БАГАТОГРАННІСТЬ ТАЛАНТУ НА ПЕРЕХРЕСТІ КУЛЬТУРИ, РЕЛІГІЇ ТА МИСТЕЦТВА (до 190-річчя з дня народження)

Сидір Воробкевич — це постать, яка уособлює багатогранність української культури XIX століття. Його діяльність стала важливим етапом у формуванні української національної ідентичності, особливо в регіоні Буковини.

Усе життя митця, його багатогранна творча діяльність (письменницька, композиторська, пісенна, музична, духовна) головним чином була спрямована на просвітництво українців, розвиток їх національної культури, об’єднання усього українства в єдину спільноту.

Відділ наукової інформації та бібліографії підготував інформаційно-бібліографічні матеріали «Сидір Воробкевич: багатогранність таланту на перехресті культури, релігії та мистецтва», що висвітлюють життя й творчість багатогранного митця, великого патріота-українця, який зробив значний внесок у становлення і розвиток української культури й освіти Буковини. 

Видання буде корисним для широкого кола користувачів: учнів і студентів, учителів та викладачів, бібліотекарів, науковців, краєзнавців, а також усіх, хто цікавиться українською літературою, культурою та духовною спадщиною.

ВІКНО У САД ІРИНИ ЖИЛЕНКО (до 85-річчя з дня народження)

Цього року Україна відзначає 85 річний ювілей письменниці-шістдесятниці Ірини Жиленко. Критик та дисидент Євген Сверстюк називав її «поетесою першого ряду». Її лірично-побутові поезії і досі знаходять свого читача. Але найбільшу цінність у творчості Ірини Жиленко представляють її спогади про діячів руху шістдесятників. Письменниця залишила дуже особисті враження про письменників та діячів руху, з якими була близько знайома. З нагоди ювілею відділ наукової інформації та бібліографії пропонує до вашої уваги огляд життя і творчості Ірини Жиленко.

АНДРІЙ КУРКОВ: «МЕНІ ЗАВЖДИ ПОДОБАЛОСЯ ВИГАДУВАТИ ІСТОРІЇ» (до 65-річчя від дня народження)

Пишу тільки тоді, коли сам 
дивуюся тому, що вигадую.
А. Курков

 Андрій Курков – один із найтитулованіших українських письменників. Однак його титулованість особлива: майже цілком вона зосереджена за кордоном. Чотири роки тому New York Times назвав його найвідомішим українським письменником серед сучасних. Книги цього найвідомішого у світі сучасного українського письменника увійшли до списку європейських бестселерів та у список 10 найпопулярніших новодруків Європи. Його твори – романи, дитячі книжки, сучасна проза — перекладені 45 мовами. Події усіх його творів відбуваються в Україні, тому автор пишається, що прописав нашу країну на літературній мапі світу. Порахувати загальний наклад його книг важко, але сам Курков оцінює його приблизно у три мільйони примірників.

Читати книги Андрія Куркова варто через унікальне поєднання глибокого аналізу українських реалій із тонким гумором, іронією та філософським підходом до життя. 

ВІДКРИВАЮЧИ ШЕВЧЕНКА: ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА МЕЛЬНИЧЕНКА

Постать Тараса Шевченка займає особливе місце в українській культурі та історії. Його поезія, художні твори та громадянська позиція стали символом боротьби за свободу, гідність і національну самосвідомість. Саме тому вивчення життя і творчості Кобзаря залишається важливою справою для українських науковців. Значний внесок у розвиток цього напряму зробив український дослідник і шевченкознавець Володимир Юхимович Мельниченко.

Наукова діяльність Володимира Мельниченка присвячена дослідженню біографії, творчості та історичного оточення Шевченка. У своїх працях дослідник прагне не лише зібрати відомі факти, а й відкрити нові сторінки життя поета, звертаючись до архівних документів, листів і спогадів сучасників. Такий підхід дозволяє ширше зрозуміти особистість Шевченка — не тільки як великого поета, а й як художника, мислителя та активного громадського діяча.

Праці Володимира Мельниченка мають велике значення для сучасного шевченкознавства. Вони допомагають по-новому подивитися на постать Кобзаря, відкриваючи маловідомі факти його життя та глибше осмислюючи його творчість. Завдяки таким дослідникам спадщина Шевченка продовжує жити, надихати нові покоління та залишатися важливою частиною української духовної культури.

НОВІ ВИДАННЯ ВІДДІЛУ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БІБЛІОГРАФІЇ

 Серед користувачів Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського незмінною популярністю користуються романи письменниці Тамари Горіха Зерня. На даний момент у доробку письменниці всього три романи, але усі вони надзвичайно  цікаві та популярні. Її книжки надовго не залежуються на бібліотечних полицях. Творчість Тамари Горіха Зерня дуже актуальна, адже письменниця розповідає не просто про життя українців на війні, а й про те, як війна змінює наше життя, наш світогляд та наші стосунки. Тема складна, але Тамара Горіха Зерня чудово впоралась з нею. Її романи доволі емоційні, вони розповідають про важливі речі, що відбуваються просто зараз, але не спрощують їх. 

До золотого ювілею письменниці відділ наукової інформації та бібліографії підготував інформаційно-бібліографічний огляд "Принципи Тамари Горіха Зерня".

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ЗІНАЇДИ ТУЛУБ: ШЛЯХ КРІЗЬ ВИПРОБУВАННЯ

Тема репресованого покоління українських літераторів — це особливо болісна сторінка нашої культурної історії, адже письменникам довелося пройти складний шлях від тиску тоталітарного режиму до заслуженого визнання. Такою письменницею є Зінаїда Тулуб, у якої роки неволі, нав’язані режимом, відняли двадцятирічний відрізок життя й творчої свободи.

Зінаїда Павлівна Тулуб народилася 28 листопада 1890 р. у Києві. Середню освіту отримала у 1904-1909 рр. в Ольгинській гімназії. Перші вірші З. П. Тулуб були надруковані у 1910 р. на сторінках періодичних видань: «Киевские вести», «Киевская мысль», «Вестник Европы» тощо. Згодом почала писати прозові твори. Зокрема, у 1916 р. було надруковано її повість «На роздоріжжі». Перекладала твори М. Коцюбинського, В. Стефаника, Г. Косинки, Я. Качура та Ю. Яновського.

У 1917 р. Зінаїда Тулуб закінчила слов’яно-російський відділ історико-філологічного факультету Вищих жіночих курсів. Після захисту дисертації працювала у Київському університеті. Згодом завідувала вечірньою школою грамоти, читала лекції, викладала в індустріальному інституті. Від 1926 р. працювала у Всеукраїнському фотокіноуправлінні сценаристом агітаційних фільмів, завідувала літературним відділом. Написала кіносценарії «Бандити», «До великої мети», «Барометр підвів» тощо. Також здійснювала переклади з французької та німецької. У 1920-ті рр. самотужки опанувала українську мову. У 1934 р. прийнята до Спілки письменників СРСР. У 1936 р. взяла шлюб із композитором і диригентом Олександром Мартинсеном.

Найвідоміший роман письменниці – «Людолови», над яким вона працювала майже десть років, був опублікований у 1934-1937 рр. Роботі над історичним романом сприяв П. Тичина. У 1937 р. твір був представлений на Всесвітній виставці в Парижі (Франція). Невдовзі авторку звинуватили у причетності до контрреволюційної організації, унаслідок чого вона була заарештована та отримала вирок у вигляді десятирічного терміну ув’язнення, яке відбувала у Ярославської в’язниці та таборах на Колимі.

Від 1947 р. працювала шкільним бібліотекарем в Алма-Атинській області, але у 1950 р. знову зазнала висилки – цього разу до Кокчетавської області Казахської РСР (нині частина Акмолинської області, Республіка Казахстан). 

Судовий вирок був скасований 23 червня 1956 р., відтак Зінаїда Павлівна повернулася до Києва.

Після «вимушеної» перерви починається третій період творчості Зінаїди Тулуб. Уже немолода письменниця одразу активно береться до роботи. Вона редагує роман «Людолови», який перевидається в 1957 році в Україні, а в 1962 році – в скороченому варіанті «Сагайдачний» у Москві. 1964 року виходить друком новий роман «В степу безкраїм за Уралом…», який сприймається дуже прихильно не лише читачами, але й офіційною критикою. Таким чином, «хрущовська відлига» знову радикально змінює понівечене майже 20-літньою неволею життя письменниці. У київському Будинку літераторів 12 травня 1962 року влаштовують вшанування письменниці з приводу 50-річчя її творчої діяльності. 

Але ця хвиля визнання була аж занадто запізнілою. Вона вже не могла компенсувати вимушене творче мовчання, втрачене здоров’я, а головне – викорінити з душі письменниці страх, посіяний у ній страшною сталінською репресивною машиною.

Померла письменниця 26 вересня 1964 р.

За матеріалами: 

- Загорулько Р. Зінаїда Павлівна Тулуб (1890-1964) [Електронний ресурс] / Р. Загорулько // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України : [вебсайт]. – Режим доступу: https://csamm.archives.gov.ua/2020/11/27/zinaida-pavlivna-tulub-1890-1964/

- Коврігіна Л. Роль родинного оточення, самоосвіти та суперечностей доби в становленні творчої особистості Зінаїди Тулуб [Електронний ресурс] : (закінчення) / Л. Коврігіна // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – № 10. – С. 7–9. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ulvzsh_2014_10_3.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ

НОВІ ВИДАННЯ ВІДДІЛУ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БІБЛІОГРАФІЇ

«36 і 6» книжок Галини Вдовиченко : інформаційно-бібліографічний огляд / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського,  відділ наукової інформації та бібліографії ; уклад.  Д. І. Мотузюк ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2025. – 26 с.

Відділ наукової інформації та бібліографії продовжує видання серії інформаційно-бібліографічних оглядів про найпопулярніших дитячих письменників.

Галина Вдовиченко – українська письменниця, авторка романів та оповідань, а також книжок для дітей. Її твори для дітей є одними з найпопулярніших запитів у юних відвідувачів бібліотеки. Найвідоміші з них – серія "36 і 6 котів", яка також була надрукована шрифтом Брайля для незрячих дітей. Її дитячі книжки регулярно номінувались до списків "Книга року ВВС" та Меморіальної премії імені Астрід Ліндгрен.

Доробок популярної письменниці Галини Вдовиченко не обмежується лише дитячими творами. Романи письменниці для дорослих належать до сучасної жіночої прози і торкаються тем сім’ї, дружби, стосунків та справжнього мистецтва на тлі історичних подій в Україні. Особливо варто відзначити такі твори Вдовиченко як "Пів’яблука", "Тамдевін" та "Маріупольський процес".

Видання містить біографічну інформацію про письменницю, огляд творчості, бібліографічні списки творів та критичних матеріалів з фондів ПОУНБ імені І. П. Котляревського та мережі Інтернет.                                             

31 СІЧНЯ – 90 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГАЛИНИ ГОРДАСЕВИЧ

«ЖИЛА. ЛЮБИЛА. ПЛАКАЛА. СМІЯЛАСЬ»
90 років від дня народження Галини Леонідівни Гордасевич
(1935-2001)

Життєпис цієї дивовижної жінки не може не захоплювати: попри усі несподівані випробування Долі вона не втрачала сили духу та віри в добро, бо завжди, як твердила, її «…душа повставала живою, / І вертала в любов, як додому». Галина Гордасевич була глибоко переконана в тому, що саме «...жінка в світ приходить для любові!». Як слушно зауважив Валерій Шевчук, її біографія з-поміж багатьох українських письменників-шістдесятників, зокрема жінок, надзвичайно повчальна, бо «прожити таке не кожен здолає».

Галина Леонiдiвна Гордасевич народилася 31 березня 1935 року в м. Кременцi в родинi священика Леоніда Гордасевича (1912–1990). За прихильність до українського селянства та відмову співпрацювати з новою комуністичною владою (порушувати таємницю сповіді й доносити про УПА) духівника-українофіла було заарештовано й засуджено на 10 років. Раніше подібна доля спіткала й дідуся Галини Олександра, теж священика, який загинув на Соловках.

Закінчивши 1950 р. із відзнакою семирічку в с. Кричильську (нині — Сарненський р-н на Рівненщині) та приховавши «крамольні» факти про долю свого батька й діда, дівчина вступила поза конкурсом до Острозького педучилища, а через рік перевелася до Костопільського педучилища. Зрозуміло, що біографія доньки підсудного священика викликала багато запитань у чинної влади, й 1952 р. 16-літню студентку вперше було безпідставно заарештовано. Проте невдовзі дівчину відпустили, аби виявити неіснуючі «агентурні зв’язки» із оунівським підпіллям. Згодом Г. Гордасевич заарештовано вдруге й засуджено Рівненським обласним судом до 10 років позбавлення волі, як зазначено у вироку, «…за складання націоналістичних віршів та антирадянську агітацію серед студентів». Юна політкаторжанка відбувала ув’язнення у зонах Чернігова, Одеси, Куйбишева (Самари), ці події згодом відтворила в автобіографічній повісті-есе «Соло для дівочого голосу». У тюрмі перебувала майже три роки, а 1954 р., як і її батько, була достроково звільнена (реабілітована 11 травня 1992 р.) і повернулася на рідну Рівненщину. Проте тавро політичної каторжанки змусило дівчину шукати долю в інших краях, і в січні 1955 р. вона завербувалася за оргнабором на Донбас. На другій малій батьківщині самотужки здобула освіту, народила двох синів. Пройшла тернистий шлях від різноробочої Макіївського труболиварного заводу, керівника драмгуртка в шахтарському поселенні Ханжонково до працівника донецької друкарні (мешкала у цьому місті з 1962 р.) та знаної письменниці й громадськокультурної діячки. За фахом Галина Гордасевич – професійний письменник. У 1971 році закінчила Літературний інститут ім. М. Горького в м. Москві.

Творча спадщина Галини Гордасевич значна за обсягом (близько 30 книг, сотні статей, рецензій тощо) і різноманітна за жанрами: поезія, проза, драматургія, переклади (володіла майже усіма слов’янськими мовами, а також латиною, англійською, іспанською й італійською), літературна критика, есеїстика, публіцистика, документалістика, мемуаристика, численні листи. Окрім того, громадське життя Г. Гордасевич було надзвичайно жвавим: блала участь у дисидентському русі, стояла біля витоків створення товариства політв’язнів «Меморіал» (1988), Товариства української мови ім. Т. Шевченка (1989), Народного Руху за перебудову (1990), Демократичної партії України (1991).

У 1996 р. Г. Гордасевич стала лауреатом літературного конкурсу «Шістдесятники», наступного року – лауреатом премії імені О. Білецького в галузі літературної критики та премії імені В. Марченка в галузі публіцистики за 1997 р.  Член Національної спілки письменників України з 1983 р. Почесна відзнака – хрест «За заслуги в боротьбі за волю України» від Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, орден «За вірність» імені В. Стуса від товариства «Меморіал» (посмертно).

11 березня 2001 року життя Галини Гордасевич передчасно обірвалося у старовинному Львові (куди переїхала у 1990 р.). Вічний спокій знайшла, як і заповідала, на кладовищі в рідному Кременці, де її іменем названо одну зі шкіл міста, встановлено тут і меморіальну дошку.

Земний шлях Галини Гордасевич був тернистий і страдницький, як і багатьох її сучасників. Проте вона зуміла вистояти, не втратити тої сили, яку дала їй рідна земля. Галина Гордасевич, талановита майстриня пера, людини з доброю душею і мужнім серцем. Яка в своїх творах вчить берегти свою душу чистою, і пам’ятати, що світ прекрасний, а життя – це щастя. 

За матеріалами: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2016_5_6

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

НОВІ ВИДАННЯ ВІДДІЛУ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БІБЛІОГРАФІЇ

Сонячний класик Всеволод Нестайко : інформаційно-бібліографічний огляд до 95-річчя від дня народження / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, відділ наукової інформації та бібліографії ; уклад. Д. І. Мотузюк ; ред. К. М. Щира  ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2024. – 30 с.

Відділ наукової інформації та бібліографії продовжує видання серії інформаційно-бібліографічних оглядів про найпопулярніших дитячих письменників.

Всеволод Нестайко загальновизнаний як класик дитячої літератури, лауреат премії імені Лесі Українки, літературної премії імені Лесі Українки, літературної премії імені Миколи Трублаїні, нагороджений відзнакою "Золотий письменник України" та Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеню. За 55 років літературної діяльності він написав більше 30 повістей, романів і збірок оповідань, частина яких увійшла до золотого фонду дитячої літератури України. Його трилогія "Тореадори із Васюківки" внесена до Почесного списку Ганса-Крістіана Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей.

Видатний дитячий письменник України залишив після себе велику літературну спадщину. Твори письменника досі не втрачають своєї популярності серед маленьких читачів.

Видання містить біографічну інформацію про письменника, огляд творчості, бібліографічні списки творів для дітей та критичні матеріали, які є у фонді Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського та мережі Інтернет. 

Матеріали огляду рекомендовано батькам, вихователям, вчителям молодших класів, керівникам дитячого читання для організації соціокультурної діяльності і використання на уроках та позакласних заняттях з української літератури.

8 СІЧНЯ – 90 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА (1935–1963)

…Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Василь Симоненко

«Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України», – писав про поета Євген Сверстюк. Він був першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка панічно боялася мислячих людей. «І як же ненавиділи його поезію, його пам’ять сталіністи, які за часів Брежнєва здобувалися-таки на реванш за удар, завданий їм на XX з’їзді КПРС. Не вмер би Василь Симоненко – його б вони загнали туди, куди загнали Василя Стуса, чи Івана Світличного, чи Євгена Сверстюка, чи Івана Дзюбу, чи Олеся Бердника, чи багатьох інших…Вони б знайшли спосіб розквитатися із ним. Але – і в цьому я непохитно впевнений – не змусили б його відмовитися від свого «Я», – так характеризував ту епоху Святослав Тельнюк.

8 січня визначному українському поету, талановитому журналісту Василю Андрійовичу Симоненку виповнилося би 90 років. Він один із найяскравіших представників покоління «шістдесятників» у літературі, «лицар українського відродження». Йому було не повних 29 років, коли він полишив цей світ. Усього лише 10 років творчої діяльності. Немає літературного жанру в якому він не творив би: вірші, проза, байки, казки, сатиричні та гумористичні вірші, епіграми, пародії.

Життя поета тісно пов’язане з трьома регіонами — Полтавщиною, де він народився, Київщиною, де він навчався та знайшов однодумців, друзів із дисидентських кіл, і Черкащиною, де по-справжньому розпочалось і трагічно обірвалося його життя. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшла лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962).

Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-их pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад, зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства, викриття жорстокостей радянської деспотії, затаврування російського великодержавного шовінізму тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України.

Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, указаний Т. Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини 20 ст.

Життя Василя Симоненка обірвалося в грудні 1963 року, коли йому було лише 28 років. Він був скромною людиною, чесним, правдивим трудівником поетичного слова, ніколи не був зручним і кишеньковим. Став насправді народним Поетом. Громадянсько-поетичної відваги Симоненкові аж ніяк не бракувало, і найкраще мало бути попереду. 

Останні рядки написані поетом:
          «Прощай, мій зошите! Спасибі тобі, друже,
          Що ти думок моїх не відцуравсь,
          Що ти свої клітини тепло мружив,
          Коли над римами я потом обливавсь.
          Ти їх сприйняв без жодної огуди,
          Єдиний мій читач і шанувальник мій.
          Чи сприймуть їх колись і прочитають люди –
           Побачимо. Прощай, товариш мій.»

У 1965 році Симоненка висунули на Шевченківську премію. Однак отримав її лише через 30 років, уже в Незалежній Україні. Посмертно.

                                                                                За матеріалами інтернет-видань

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

НОВІ ВИДАННЯ ВІДДІЛУ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БІБЛІОГРАФІЇ

Чудовий Сашко Дерманський : інформаційно-бібліографічний огляд творчості / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, відділ наукової інформації та бібліографії ; уклад. Д. І. Мотузюк ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2024. – 26 с.

Відділ наукової інформації та бібліографії продовжує видання серії інформаційно-біобібліографічних оглядів про найпопулярніших сучасних письменників.

Сашко Дерманський – популярний дитячий письменник, чиї твори включено до шкільної програми з української літератури. Його твори неодноразово перевидавались і перевидаються зараз. Твори Дерманського для дітлахів неодноразово здобували відзнаки найпрестижніших українських літературних рейтингів і премій.

Зараз письменник проводить активну творчу та волонтерську діяльність, зустрічається з читачами та просуває українську дитячу літературу всюди, де є можливість. Його книжки на полицях бібліотек не залежуються надовго. Попит на казки Сашка Дерманського, схоже, і не збирається вщухати – колись юні читачі тепер знайомлять своїх дітей з улюбленим письменником дитинства.

Видання містить біографічну інформацію про письменника, огляд творчості, бібліографічні списки творів для дітей та критичних матеріалів з фонду Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського та мережі Інтернет.

Запропоновані книги допоможуть дітям цікаво та корисно зорганізувати вільний час. Можливо, саме у котрійсь із них маленька людина отримає відповіді на невідомі "чому" і "як" або визначить свого позитивного та негативного "героя" в житті.

НОВІ ВИДАННЯ ВІДДІЛУ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БІБЛІОГРАФІЇ

Сучасні українські письменники в літературному просторі : інформаційно-бібліографічні матеріали. Вип. 2 / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, відділ наукової інформації та бібліографії ; уклад. О. В. Нестеренко ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2024. – 38 с.

Сергій Жадан – відомий український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст та рок-музикант, який неодмінно привертає багато уваги своєю творчістю.

Увійшовши в літературний процес у 90-ті роки, він став одним з тим, хто формував сучасну українську літературу. Його вважають символом і голосом цілого покоління. Кожна його поетична збірка чи прозова книга є очікуваною, вражає актуальністю проблематики, порушенням тем, які знаходяться у тандемі із сучасним життям епохи. Не випадково його твори є відомими не тільки в Україні, а й перекладені багатьма мовами світу.

Жанрові уподобання письменника вражають своєю розмаїтістю. Він поєднує у творчості різні види мистецтва: поезію, прозові твори, публіцистику та есеїстику, музику, кіносценарії. Його творчі злети відзначені багатьма престижними преміями та нагородами, а  критики  постійно  тримають його твори у полі зору. Проста і доступна манера письма автора робить його твори зрозумілими широкому загалу читачів.

Твори Жадана цінують читачі різного віку та соціального статусу, а його концерти збирають повні зали. Сам себе він іронічно називає «культовим», стверджуючи, що найцінніший фідбек для нього – це відчуття зв'язку зі своїми  читачами.

Інформаційно-бібліографічні матеріали призначені широкому колу користувачів, усім хто цікавиться питаннями сучасного літературного простору України і, зокрема, творчістю одного з його яскравих представників – Сергія Жадана.

НОВІ ВИДАННЯ ВІДДІЛУ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БІБЛІОГРАФІЇ

Скарбник історій Володимир Арєнєв : інформаційно-бібліографічний огляд / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, відділ наукової інформації та бібліографії ; уклад. Д. І. Мотузюк ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2024. – 26 с.

Володимир Арєнєв (справжнє ім’я: Пузій Володимир Костянтинович) – письменник, журналіст та літературний критик. Арєнєв обрав для себе цілком конкретний жанр літератури – фантастику, але межі цього жанру він визначив для себе надзвичайно широко. Серед його творів є як і класичне посттолкінівське фентезі, так і містика, магічний реалізм, наукова фантастика та багато інших різновидів фантастики.

Письменник працює у трьох великих напрямах: фантастика для дорослих, підліткова фантастика, дитяча фантастика. Як літературний критик, Володимир Пузій займається промоцією жанру фантастики в Україні, популяризуючи його як серед читачів, так і серед видавців. Арєнєв багато досліджує та розповідає про жанр фантастики, його особливості, визначення та межі. Письменник активно використовує сучасний культурний фон у своїх творах, залишаючи натяки та пропонуючи читачам вишукану інтертекстуальну гру.

Бібліографічним відділом підготовлено інформаційно-бібліографічний огляд "Скарбник історій Володимир Арєнєв", присвячений творчості письменника. Видання рекомендовано для широкого кола читачів, усім, хто цікавиться світовою літературою та жанром фантастики.

ДМИТРО ПАВЛИЧКО: ВСЕ ЖИТТЯ ВІДДАВ Я УКРАЇНІ

Д. В. Павличко. 1977 р.
ЦДАМЛМ України. Ф. 979.
Оп. 1. Од. зб. 606. Арк. 9

«Один із головних рушіїв Павличкового поетичного руху ‑ це почуття національної справедливості. Саме воно, бувши, в свою чергу, складником ширшого почуття ‑ правди, надає особливого, «павличківського» характеру мотивам патріотизму, національної гідності. Це патріотизм самооборони й самоствердження, а не експансивної гордині чи екзальтованого месіанізму. Поет не хоче для своєї нації більшого, ніж для інших, але він обстоює її право на буття серед інших».

Іван Дзюба

28 вересня виповнилося би 95 років Дмитру Васильовичу Павличку – визнаному класику української літератури. За плечима майстра слова – довголітня праця на літературно-мистецькій ниві як поета, перекладача, публіциста, сценариста, пісняра. За збірку вибраних поезії «Любов і ненависть» (1975) поет у 1977 р. був удостоєний Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Творчість Дмитра Васильовича, як і його особистість – неординарна, адже пройдено довгий шлях як у літературі, так і громадсько-політичному житті – від стрільця Української повстанської армії в Західній Україні до народного депутата в незалежній Україні. Завдяки його активній громадянській позиції він відомий як один із засновників Народного руху України (1989), Голова Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка (1989–1990), Народний депутат України I, III, IV скликань (1990–1994, 1998–1999, 2005–2006), надзвичайний і повноважний посол України у Словацькій Республіці (1995–1998) і Республіці Польща (1999–2002), Герой України (2004). 

За матеріалами: Павлова О. Ф. "Я власну вічність бачу без облуди..." : (до 90-річчя від дня народження Д. В. Павличка) 

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ: