ТРИЗУБ ЯК ДЕРЖАВНИЙ СИМВОЛ УКРАЇНИ

 19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю Постановою малий Державний Герб незалежної України. Це був золотий Тризуб на синьому щиті, який став одним із трьох державних символів нарівні з прапором і гімном. У 1996 році його статус був закріплений у Статті 20 Конституції України, де він також згадується як «Знак Княжої Держави Володимира Великого». 

Тризуб як державний символ України був обраний недаремно, адже він зв’язаний з нашою тисячолітньою державною, політичною i культурною історією. Він поєднує в собі дух нашого народу, підкреслює свободолюбство та незалежність, уособлює нашу єдність, зв’язує між собою покоління українців.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Бабак І. Історичне значення тризуба як символу України [Електронний ресурс] / І. Бабак // Етнічна історія народів Європи. – 2008. – Вип. 27. – С. 127–129. – Режим доступу: http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2008/27/articles/19.pdf (дата звернення: 17.02.2023).   
• Бєлов О. Ф. Український тризуб : історія дослідження та історичний реконструкт / О. Ф. Бєлов, Г. І. Шаповалов. – Київ ; Запоріжжя : Дике Поле, 2008. – 263 с. + 32 с. фотоіл.  63.215(4УКР) Б 43
• Вовканич С. Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія [Електронний ресурс] / С. Вовканич // Вісник Національної академії наук України. – 2006. – № 8. – С. 59–65. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnanu_2006_8_10 (дата звернення: 17.02.2023).

16 ЛЮТОГО - ДЕНЬ ВІЙСЬКОВОГО ЖУРНАЛІСТА УКРАЇНИ

Джерело: https://bit.ly/3lrX4j2

16 лютого в Україні військові журналісти відзначають своє професійне свято. Започаткували його у 2018 році, коли Міністр оборони підписав відповідний наказ. Дату для урочистого дня обрали не випадково. Саме 16 лютого 2015 року неподалік міста Дебальцеве під час виконання бойового завдання загинув редактор редакції телебачення Телерадіостудії Міністерства оборони України «Бриз» капітан 3 рангу Дмитро Лабуткін. Він до останнього подиху продовжував вести зйомку подій, з честю виконавши як військовий, так і журналістський обов’язок.

Сьогодні професія журналіста є небезпечною, а військового журналіста — небезпечною вдвічі. Починаючи з 2014 року, військові журналісти завжди у вирі подій. Військові журналісти із самого початку російської агресії на Донбасі знаходяться поряд із захисниками Батьківщини. Їх робота стала складнішою як фізично, так й морально: бронежилети й каски, загрози ракетних та артилерійських обстрілів під час зйомки, розмови з людьми, що втратили все. Військовим журналістам доводиться ризикувати життям та здоров’ям, аби здобути оперативну й правдиву інформацію. Вони допомагають і військовим, і цивільним, та попри небезпеки й ризик готують повідомлення, сюжети та репортажі із передової.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Акопян К. А. Медіаетика воєнного часу: військова журналістика в українсько-російській війні [Електронний ресурс] / К. А. Акопян // Functioning of the Ukrainian media during martial law in Ukraine : scientific monograph. – Riga : Baltija Publishing, 2022. – Р. 5–18. – Режим доступу: http://www.baltijapublishing.lv/omp/index.php/bp/catalog/download/284/7825/16357-1?inline=1 (дата звернення: 15.02.2023).
• Від початку повномасштабної російської агресії в Україні загинуло 43 медійника, – НСЖУ [Електронний ресурс] // Ми з України! : проєкт Національної спілки журналістів України. – Режим доступу:  https://nsju.org/novini/vid-pochatku-povnomasshtabnoyi-rosijskoyi-agresiyi-v-ukrayini-zagynulo-43-medijnyka-nszhu/ (дата звернення: 15.02.2023).
• Журналісти на війні : документальні дослідження, хронікальний літопис, аналітика / упоряд. М. Сорока. – Харків : Фоліо, 2022. – 448 с. + 16 арк. фото. – (Воєнні щоденники).

НАУКОВА ПЕРІОДИКА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

«Бізнес Інформ» – міжнародний науковий економічний журнал, що рецензується, в основу діяльності якого покладено публікацію наукових статей з метою їх поширення серед науковців як України, так і за її межами. Видається з 1992 р. в Харкові. Засновниками журналу є Харківський національний економічний університет та Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України (Харків).

Місія журналу полягає в наданні представникам наукової спільноти рівних можливостей для публікації результатів своїх досліджень та їх вільного поширення.

У журналі друкуються статті, які висвітлюють результати наукових досліджень у галузі економічних наук. Видання містить наступні тематичні розділи: бухгалтерський облік і аудит; економіка будівництва; економіка підприємства; економіка праці та соціальна політика; економіка природокористування; економіка промисловості; економіка сільського господарства і АПК; економіка торгівлі та послуг; економіка транспорту і зв'язку; економіко-математичне моделювання; економічна історія; економічна теорія; інвестиційні процеси; інноваційні процеси; інформаційні технології в економіці; менеджмент і маркетинг; механізми регулювання економіки; міжнародні економічні відносини; проблеми підприємництва; регіональна економіка; статистика; фінанси, грошовий обіг і кредит; закордонний досвід; глобалізаційні проблеми в економіці.

З 2000 р. журнал входить до Переліку фахових видань, у яких можуть друкуватися основні результати дисертаційних робіт з економічних наук. На підставі Наказу МОН України від 28 грудня 2019 року № 1643 (Додаток 4) журнал включено до категорії «Б».

Журнал представлено більш ніж у 20 міжнародних наукометричних базах даних, репозиторіях та пошукових системах.

«Бізнес Інформ» – журнал з відкритим доступом, що означає, що весь вміст знаходиться у вільному доступі та є безкоштовним для користувача або його установи. Користувачам дозволено читати, завантажувати, копіювати, поширювати, друкувати, шукати або посилатися на повний текст статті в цьому журналі, не питаючи дозволу від видавця або автора. Це визначення відкритого доступу подано відповідно до BOAI (Budapest Open Access Initiative).

На сайті доступний анотований каталог номерів журналу. За допомогою тематичних розділів журналу можна отримати анотований перелік статей за розділами журналу.

Для ознайомлення з повними текстами статей можна також скористатися електронним каталогом ПОУНБ імені І. П. Котляревського, де представлені посилання на архів журналу.