1 ЧЕРВНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ

1 червня в Україні та низці країн світу відзначають Міжнародний день захисту дітей, який був заснований в листопаді 1949 р. у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше Міжнародний день захисту дітей відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності. 

В Україні цей день відзначається із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.

Водночас на сьогодні російська федерація, вдершись в Україну, нахабно порушує права українських дітей. Так, згідно з даними Офісу Генерального прокурора, в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії рф 483 дитини загинули та 989 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Крім того, станом на лютий 2023 року Нацполіція отримала 9631 звернення щодо зниклих безвісти дітей з моменту впровадження воєнного стану в Україні — вони стосуються 9764 неповнолітніх.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ

БЛАГОРОДНА СПРАВА - МИР БОРОНИТИ

29 ТРАВНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРОТВОРЦІВ ООН

 У 2002 році Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією № A/RES/57/129 оголосила 29 травня Міжнародним днем миротворців Організації Об'єднаних Націй (International Dayof United Nations Peacekeepers). Миротворчість завжди була одним з найбільш важливих напрямів діяльності Організації Об’єднаних Націй у сфері підтримання міжнародного миру і безпеки. Проте все почалося набагато раніше, а саме 29 травня 1948 року була заснована перша миротворча місія з ініціативи Ради Безпеки ООН. Тоді перед новоствореною місією стояло одне завдання – полегшити страждання населення у точках військових дій, а також брати активну участь у примиренні ворогів. Відтоді було проведено понад 70 миротворчих операцій. За ці роки під прапором ООН пройшли службу понад 1 млн миротворців.

Миротворча діяльність є одним із дієвих міжнародних механізмів врегулювання воєнно-політичних конфліктів, створення умов для нормалізації обстановки в конфліктних регіонах, відновлення та збереження миру. Збройні конфлікти впливають на всі сфери життєдіяльності держав, включаючи політичні, економічні, соціальні аспекти, екологію тощо, супроводжуються загостренням соціальних, міжконфесійних та міжетнічних відносин. Порушення системи державного управління призводить до глибокої економічної та соціальної кризи, хаосу у відповідній державі, генерує прояви тероризму і зростання організованої злочинності.

Ураховуючи вагомий внесок миротворців у підтримання стабільності у різних регіонах планети та підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН, Указом Президента України від 30 квітня 2003 року № 374/2003 «Про Міжнародний день миротворців» в Україні щороку 29 травня відзначається Міжнародний день  миротворців Організації Об'єднаних Націй.

Україна приєдналась до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у липні 1992 році, після затвердження Верховною Радою України Постанови «Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії».

За роки участі в міжнародних операціях, понад 45 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України виконували в різний час миротворчі завдання у більш ніж у 28 міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у різних регіонах планети та у 18 різних країнах світу.

Потреба у миротворчості ООН все більше зростає, а покладені на миротворців завдання стають дедалі складнішими і багатоплановими. Нині військові в «блакитних шоломах» та їх цивільні колеги не лише роблять якісний внесок у розв’язанні конфліктів, але й все активніше долучаються до стабілізаційних і політичних перехідних процесів у країнах на постконфліктних етапах.

У Міжнародний день миротворців ООН вся світова спільнота вітає роботу миротворців, які несуть службу по всьому світу, віддає шану їх самопожертві та самовідданості, внеску в діяльності ООН в різних країнах для полегшення страждань та примирення ворогуючих сторін, а також вшановує пам'ять загиблих.

В цей день в Центральних установах ООН у Нью-Йорку Генеральний секретар проводить церемонію покладання вінків у пам'ять миротворців, загиблих при виконанні обов'язків під прапором ООН. Крім того, в цей день відбувається церемонія посмертного нагородження медаллю Дага Хаммаршельда миротворців, загиблих у попередньому році при виконанні службових обов'язків.

                 ТОП-5 цікавих фактів про миротворців

• Найбільша миротворча Місія ООН була у Дарфурі (Судан) та налічувала 26 612 миротворців, у партнерстві з Африканським Союзом.
• Жінки в Місіях ООН становлять – 30 % невійськових миротворців, 10 % поліцейських та 3 % військових миротворців.
• У 1988 році «блакитні шоломи» ООН отримали Нобелівську премію за забезпечення миру у світі.
• Військові, які беруть участь у миротворчих операціях ООН, продовжують носити військову форму тієї країни, з якої вони родом. Аби їх упізнавали солдати протиборчих сторін, миротворці носять яскраві блакитні шоломи або берети із символікою ООН.
•  Україна посідає 44-те місце за кількістю миротворців серед 124 країн. Для прикладу, США – на 74 місці.

За матеріалами: https://armyinform.com.ua/2022/05/29/sogodni-mizhnarodnyj-den-myrotvorcziv-oon-2/

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ

НАУКОВА ПЕРІОДИКА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

 «Мистецтвознавчі записки» – збірник наукових праць, заснований у 2001 році Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв та Міністерством культури і туризму України.

У збірнику висвітлюється різноманітна історична та теоретична проблематика мистецтвознавства, пов’язана як із сучасною мистецькою практикою, так і з художньою культурою минулих епох. Видання розраховане на фахівців-дослідників, теоретиків і практиків мистецтва та культурології, викладачів, аспірантів, студентів, широкий загал читачів, що цікавляться проблемами художньої культури.

Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України  від 02.07.2020 р. №886 як фахове видання категорії Б зі спеціальностей: 022 Дизайн; 023 Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація; 024 Хореографія; 025 Музичне мистецтво; 026 Сценічне мистецтво.

Журнал підтримує політику відкритого доступу до опублікованого змісту, підтримуючи принципи вільного поширення наукової інформації та глобального обміну знаннями задля загального суспільного прогресу.

Збірник зареєстровано в міжнародних наукометричних системах: International Impact Factor Services; Google Scholar; Scientific Indexing Services; Research Bible; Global Impact Factor; Central and Eastern European Online Library (CEEOL); Crossref.

Архівовані електронні версії статей представлені у національному репозиторії «Наукова періодика України» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Для ознайомлення з повними текстами статей можна також скористатися електронним каталогом ПОУНБ імені І. П. Котляревського, де розміщені посилання на архів видання.

15 ТРАВНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СІМ’Ї

 Сім’я є ключовою ланкою і основним інститутом суспільства. З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона – джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Без сім’ї неможливе відтворення населення, його соціалізація і, нарешті, неможливе утворення всіх інших соціальних інституцій. Саме рівень розвитку окремої сім’ї разом з характером праці зумовлюють суспільний добробут і порядок, за яким живе населення в різних державах.

20 вересня 1993 року, відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім'ї, який відзначається щороку 15 травня. Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї – єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

Щороку день сім'ї присвячений певній тематиці. Тема Дня 2023 року – «Демографічні тенденції та сім'ї» –  покликана підвищити обізнаність щодо впливу демографічних тенденцій на сім'ї.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ

8 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ

День пам'яті та примирення — пам'ятний день в Україні, який вшановують 8 травня, в річницю капітуляції нацистської Німеччини (цю подію заведено розглядати як символ перемоги над нацизмом). Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, «з метою гідного вшанування подвигу Українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни, посилення турботи про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху цього періоду, жертв нацистських переслідувань, утвердження спадкоємності традицій воїнів — переможців нацизму та нинішніх захисників Вітчизни, консолідації суспільства навколо ідеї захисту України…установити в Україні День пам'яті та примирення, який відзначати щороку 8 травня...".

Друга світова війна, яка тривала з 1939 до 1945 року, була одним із найкривавіших та найбільших збройних конфліктів в історії людства. Участь у ній брали понад 60 держав. Бойовими діями були охоплені Європа та Східна Азія, Африка й Близький Схід, Атлантика і Тихий океан. Загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Україна була одним з основних полів битв Другої світової війни, і простором, де тоталітарні режими – нацистський і радянський – вчиняли масові злочини.

Відзначати День пам’яті та примирення 8 травня – європейська традиція пам’яті про Другу світову війну. Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. А також – нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР.  У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Другий рік поспіль українці проводять цю памʼятну дату в умовах сучасної повномасштабної війни Росії проти України, яку називають найбільшою війною в Європі з часів Другої світової. Чимало жахіть війни, які раніше асоціювалися з останнім глобальним конфліктом, стали реальністю в Україні внаслідок воєнних злочинів російської армії та керівництва РФ.

Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. 

За матеріалами: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/informaciyni-materialy-do-dnya-pamyati-ta-prymyrennya-8-travnya-20231

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ

3 ТРАВНЯ — ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ СПАМУ

 Усьому знайдеться місце під сонцем: навіть така неприємна штука, як спам, має власне свято. Однак далеко не кожен знає історію появи терміна «спам». Насправді, це слово має дуже цікаву історію.

                                                З історії

Історія почалася 1936 року в США, коли продовольча фірма Hormel Foods Corporation зареєструвала новий товарний знак SPAM. Це слово було скороченою формою словосполучення Spice dham (шинка зі спеціями). Насправді це був лише гострий ковбасний фарш зі свинини. Подібними консервами харчувалися рядові американці ще до Другої світової війни, а під час війни фірма Hormel Foods уклала вигідний контракт з армією США на постачання горезвісних консервів їй та її союзникам. За роки війни компанія акумулювала великі запаси ковбасного фаршу, який так і не був затребуваний з боку військових. З продукцією потрібно було щось робити, оскільки термін придатності «спаму» добігав кінця. Виходом із ситуації стала масштабна рекламна кампанія – консерви SPAM постійно рекламувалися по радіо та на сторінках газет. Про цей товар можна було дізнатися з вітрин магазинів та на бортах кораблів, трамваїв та автобусів. У результаті так вийшло, що «спам» був усюди.

Результат рекламної кампанії виявився несподіваним. Заможні американці зустріли цей піар з ворожістю, а збіднілі жителі розореної Європи поставилися позитивно. У раціоні європейців (британців, насамперед) довгі роки після війни були американські консерви. У результаті, консерви настільки набридли британцям, що в 1969 р. комік-група «Монті Пайтон» зняла телевізійний скетч про «спам». Суть відео зводиться до того, що в одному з англійських кафе усі страви в меню містили дозу «спаму». Коли головний герой відео попросив страву без американського фаршу, йому запропонували їжу, в якій спаму було трохи. Комічність ситуації полягала в настирливості консервного «спаму» – протягом 3 хвилин скетчу слово SPAM згадується 108 разів. У результаті це слово стало загальним. Спамом стали називати все, що нав'язувалося всупереч бажанню, зокрема різні проспекти та іншу макулатуру рекламного характеру, якою забивали поштові скриньки.

Перше спам-повідомлення було відправлено 3 травня 1978 року, коли компанія DEC – вже не існуюча фірма з виготовлення електронної техніки, розіслала 400 листів із рекламою свого нового комп'ютера по мережі Arpanet, попередниці сучасного Інтернету. Щоправда, «спамом» такі листи тоді ще не називали, але прецедент було створено (і саме тому третього травня зараз відзначається день народження масового розсилання).

В 1986 році на конференціях прообразу Інтернету Usenet з’явилися повідомлення у великих кількостях від такого собі Дейва Родеса. Він рекламував нову фінансову піраміду і ці розсилки неаби як дістали користувачів, тому дехто згадав спосіб продажу консерв від компанії SPAM і цю нав’язливу рекламу охрестив «спамом». З цього моменту за словом спам встановилося нове значення, що потрапило в комп’ютерну технологію для того, щоб позначати настирливі комп’ютерні розсилки.

26 КВІТНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

ЖІНКИ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ: ПРИСКОРЕННЯ ІННОВАЦІЙ ТА ТВОРЧОСТІ

Творчість - це безкінечний пошук себе там,

                                                                                                                     де ти себе вже знайшов

Оксана Бондаренко

  Щорічно, 26 квітня світове співтовариство відзначає Міжнародний день інтелектуальної власності (World Intellectual Property Day). Творцем свята є Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована Організацією Об'єднаних Націй для врегулювання різних конвенцій з охорони інтелектуальної власності.

Основна діяльність цієї організації присвячена розвитку збалансованої і доступної міжнародної системи інтелектуальної власності, яка забезпечує винагороду за творчу діяльність, стимулює інновації і вносить вклад в економічний розвиток, при цьому враховуючи інтереси суспільства.

26 квітня було обрано не випадково. Цей день збігається з датою вступу в силу Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності в 1970 році.

Міжнародний день інтелектуальної власності надає можливість для усвідомлення значення інновацій у повсякденному житті людини й удосконалюванні суспільства. Відзначення цього дня сприяє зростанню інформованості громадян про те, як патенти, авторське право, товарні знаки і промислові зразки впливають на повсякденне життя; роз’ясненню того, яким чином охорона прав інтелектуальної власності сприяє розвитку творчої та інноваційної діяльності та підвищенню поваги до інтелектуальної власності; визнання творчості та внеску авторів і новаторів у розвиток суспільства.

Творчі й інноваційні здібності людини безмежні. Це основний людський ресурс із невичерпним потенціалом. Патенти, товарні знаки, авторське право і суміжні права є могутніми інструментами сприяння економічному і культурному розвиткові людства. Інтелектуальна власність може і повинна стати однією з фундаментальних опор для відродження економіки України.

Перший Міжнародний день інтелектуальної власності пройшов в 2001 році. Варто зазначити, що кожен рік свято проводиться під новим гаслом. Тема Міжнародного дня інтелектуальної власності 2023 – “Жінки та інтелектуальна власність: прискорення інновацій та творчості”. У 2023 році ми віддаємо належне готовності жінок-винахідниць, авторів та підприємців у всьому світі долати труднощі та відкривати нові горизонти.

Жінки становлять майже половину населення світу (49,58%) і є величезним резервом талантів, які значною мірою залишаються невикористаними. Жінки у всіх регіонах формують світ своєю уявою, винахідливістю та наполегливою працею, але часто стикаються із серйозними труднощами при отриманні доступу до знань, навичок, ресурсів та підтримки, які їм необхідні для процвітання.

Дослідження, проведені на замовлення ВОІВ, допомагають виявити багатогранні бар'єри, які можуть перешкоджати використанню жінками послуг ІВ. Ці бар'єри означають, що надто мало жінок користуються перевагами ІВ. Тому потрібно заохочувати більше жінок використовувати систему інтелектуальної власності для захисту та підвищення цінності своєї роботи. Ми всі виграємо від того, що жінки займаються інноваціями та творчістю.

Згідно з даними ВОІВ, опублікованими у березні 2023 р., у 2022 р. лише 16,2% винахідників, зазначених у міжнародних патентних заявках, були жінками. Але з кожни роком кількість їх зростає, хоча і не так швидко.

Міжнародний день інтелектуальної власності 2023 року – це можливість відзначити всіх талановитих жінок у всьому світі!

Залежно від тематики свята 26 квітня проводяться семінари, лекції, майстер-класи та відкриті вебінари в соціальних мережах. Люди діляться своїми досягненнями та досвідом, а також проводять різні флешмоби та акції, щоб підтримати свято. 

За матеріалами інтернет-джерел: https://celebratoday.com/uk/events/april/26/world-intellectual-property-day; https://www.wipo.int/ip-outreach/en/ipday/; https://kpi.ua/

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА В УМОВАХ ВІЙНИ

Джерело: https://bit.ly/3GYNJHB 

 18 квітня світ відзначав Міжнародний день пам'яток і визначних місць, який спрямований на підвищення обізнаності громадськості з різноманіттям культурної спадщини, її вразливістю та необхідністю ефективних зусиль заради збереження її для подальших поколінь. В Україні цей день має назву «День пам'яток історії та культури» і встановлений відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 р. № 1062/99.

Внаслідок дій російської армії, на території нашої держави зруйновані численні пам’ятки архітектури. Понівечені цілі міста – Чернігів, Суми, Харків, Маріуполь... Нині в Україні на державному обліку перебуває понад 130 тисяч об'єктів культурної спадщини, водночас понад 550 об'єктів зруйновано або пошкоджено внаслідок російської агресії.

Руйнування об’єктів культурної спадщини є воєнним злочином за Гаазькою конвенцією 1954 року. Наразі триває збір доказів злочинів російської федерації проти української культурної спадщини. Міністерство верифікує доказову базу для подальшого її використання в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі.   

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Бучко Ж. Об’єкти культурної спадщини України в умовах військового урбіциду [Електронний ресурс] / Ж. Бучко // Міждисциплінарні інтеграційні процеси у системі географічної, туризмологічної та екологічної науки : матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 30-літтю утворення кафедри географії України і туризму у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, 4-5 жовт. 2022 р. – Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2022. – С. 46–48. – Режим доступу:  https://bit.ly/43QWPzK (дата звернення: 19.04.2023). – Назва з екрана.
• Владимир О. Замки та інші об’єкти культурної спадщини у час війни: виклики та загрози [Електронний ресурс] / О. Владимир // Соціально-економічні проблеми і держава. – 2022. – Вип. 1 (26). – С. 23–36. – Режим доступу: http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2022/22vomvtz.pdf (дата звернення: 20.04.2023). – Назва з екрана.
• Демідко О. Знищення окупантами культурної спадщини Приазов’я та Донбасу [Електронний ресурс] /  О. Демідко // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. – 2022. – Вип. 43. – С. 27–32. – Режим доступу: https://zbirnyky.rshu.edu.ua/index.php/ucpmk/article/view/575 (дата звернення: 19.04.2023). – Назва з екрана.

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ДО БІБЛІОТЕКИ ЗА СІЧЕНЬ-БЕРЕЗЕНЬ 2023 РОКУ

Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у січні-березні 2023 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань».

Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із природничих та аграрних наук (кімн. 408); відділ документів із економічних та технічних наук (кімн. 406); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313).

НОВІ ВИДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ВІДДІЛУ

Безбар’єрне середовище – доступна Україна : рекомендаційний бібліографічний список / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, бібліографічний відділ ; уклад. В. А. Лашко ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2023. - 34 с.

Тема безбар’єрності в Україні, враховуючи динамічний ритм життя сучасного суспільства, є дуже актуальною. Україна як європейська держава має дбати про базові цінності - стандарти життя, рівність умов для кожного громадянина. Це основа, з якої починається цивілізоване суспільство.

Повага до прав, толерантність, простір, дружній до маломобільних груп населення, інклюзія і безбар’єрність як нова суспільна норма - це новий місток, який ще міцніше з’єднає Україну із прогресивними європейськими країнами.

За ініціативи Пешої леді України Олени Зеленської та на виконання Указу Президента України від 3 грудня 2020 року № 533/2020 "Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні" розроблена Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні. Ця Стратегія покликана популяризувати у суспільстві культуру безбар’єрності як філософію гідності та прийняття. 

Повномасштабна війна поставила нові виклики перед суспільством. Українці зіткнулися як з фізичними, твк і з невидимими бар’єрами війни. Тому питання безбар’єрності під час війни стає актуальнішим.

Рекомендаційний список літератури містить перелік джерел з фонду Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського, електронного архіву наукових періодичних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, офіційного вебпорталу Верховної Ради України, електронних архівів наукових фахових видань України.

Видання стане корисним для тих, хто цікавиться питаннями впровадження стандартів усунення бар’єрів для людей з інвалідністю, предстаників маломобільних груп, жінок з дітьми, людей старшого віку.

ЩО ТАКЕ ПЛАН МАРШАЛЛА І ЯК ВІН МОЖЕ ДОПОМОГТИ УКРАЇНІ?

  75 років тому, 3 квітня 1948 року США запустили у зруйнованій Другою світовою війною Європі програму економічної допомоги — План Маршалла.

Після Другої світової війни європейські країни марно намагалися боротися з глобальною розрухою та злиднями, що охопили континент. США, які на цьому тлі виглядали вельми благополучною державою і на той момент виробляли половину світового валового продукту, оголосили: готові надати будь-якій країні безоплатну фінансову допомогу. Але це були не просто гроші — частина глобального плану, розробленого генералом Джорджем Маршаллом, державним секретарем США.

Ідея полягала у відновленні зруйнованої економіки Європи, усунення торговельних бар'єрів між країнами, модернізації промисловості. До всього цього держави-реципієнти допомоги рухалися під активним контролем американських консультантів. При цьому США виділяли свою допомогу в доларах, тим самим прив’язуючи економіку опікуваних країн до цієї валюти. Була ще одна попередня умова надання допомоги — Білий дім вимагав, щоб у складі урядів держав-реципієнтів не було комуністів.

У 1947 році 16 країн Західної Європи на Паризькій конференції підтвердили своє бажання отримати американську допомогу. Через рік у США розробили чотирирічну програму, на яку Штати витратили в цілому понад $13 млрд. Найбільш активний період втілення програми припав на період із квітня 1948 по грудень 1951 року. Одержувачами допомоги стали 17 країн Європи включаючи Західну Німеччину.

Сучасні економісти та історики досі дискутують про економічну роль програми, однак її політичне значення було не менш вагомим: План Маршала сприяв інтеграційним процесам у Європі, які стали основою створення Євросоюзу.

                                            За матеріалами: https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/druga-svitova-viyna-

                                yak-pracyuvav-plan-marshalla-programa-dopomogi-ssha-yevropi-50048057.html 

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Бєлікова Н. В. Зарубіжний досвід вирішення проблемних ситуацій в регіональному розвитку після воєнних конфліктів [Електронний ресурс] / Н. В. Бєлікова, М. С. Дороніна // Бізнес Інформ. – 2022. – № 3. – С. 10–16. – Режим доступу: https://www.business-inform.net/article/?year=2022&abstract=2022_3_0_10_16  (дата звернення: 31.03.2023).
• Богдан Т. Залучення й використання зовнішньої фінансової допомоги в контексті поточних економічних проблем та історичного досвіду реалізації "плану Маршалла" [Електронний ресурс] / Т. Богдан // Економіст. – 2014. – № 9. – С. 4–8. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econ_2014_9_4 (дата звернення: 30.03.2023).

НАТО ЯК ОБОРОННИЙ СОЮЗ В БЕЗПЕЦІ ЄВРОПИ (до дня створення НАТО)

  З самого початку свого заснування, Організація Північноатлантичного договору (НАТО) ставила своєю головною метою захист свободи та безпеки своїх членів шляхом використання всіх можливих політичних та військових засобів, які відповідають Статуту Організації Об'єднаних Націй (ООН).     Справді, вже більше як пів сторіччя організація працює над встановленням справедливого і довготривалого миру в Європі, керуючись засадами демократичних цінностей, дотримання прав людини та забезпечення верховенства права. НАТО виступає трансатлантичною організацією, яка є основою безпеки не лише Європи, а й Північної Америки.

      4 квітня 1949 р. між США, Канадою, Данією, Ісландією, Італією, Норвегією, Португалією, Великою Британією, Люксембургом, Бельгією, Нідерландами та Францією було підписано угоду про створення Організації Північноатлантичного Договору (НАТО) яка виявилася справжнім довгожителем міжнародно-безпекової системи, що склалася після Другої світової війни. Як оборонний альянс демократичних держав, першочерговою – фактично єдиною – метою якого було стримування СРСР, НАТО за підсумками понад півсторічного «холодного» протистояння пережила і сам Радянський Союз, і зрежисований ним контральянс – Організацію Варшавського договору (ОВД). Занепад і розпад головного ідеологічного візаві Заходу призвів до того, що НАТО опинилася в принципово новому, відносно спокійному безпековому середовищі, в якому гостро постало питання пошуку нових сенсів та цілей.

НОВІ ВИДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ВІДДІЛУ

Періодичні видання ПОУНБ імені І. П. Котляревського на 2023 рік : інформаційне видання / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, бібліографічний відділ ; уклад. С. М. Захарченко ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2023. – 18 с.

  Як відомо, тенденція останнього часу – зменшення накладів друкованих засобів масової інформації. Проте, звичайно, передплата на періодику для бібліотек аж ніяк не вважається пережитком чи архаїзмом. Отож насправді у сільській глибинці гідної альтернативи ЗМІ на паперових носіях просто не існує, навіть у великих містах бібліотеки після появи Інтернету не зникли, а люди не перестали читати книжки і газети.

В умовах воєнного стану громадянам необхідно мати безкоштовний доступ до актуальної періодики. А бібліотеки зобов’язані надати таку можливість кожному, хто цього потребує.

У виданні представлені періодичні видання на 2023 рік, передплачені Полтавською обласною універсальною науковою бібліотекою імені І. П. Котляревського у друкованому вигляді, та видання віддаленого доступу (посилання на електронні версії журналів)

31 БЕРЕЗНЯ 2023 РОКУ – 150 РОКІВ ІЗ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО

 АПОСТОЛ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Микола Міхновський – видатний український політичний і громадський діяч, ідеолог самостійницької течії українського руху, який понад тридцять років свого життя присвятив боротьбі за самостійність України. Це людина, яка випереджала час. За радянських часів ім’я Миколи Міхновського було заборонене, а пам'ять про нього і про його маніфест «Самостійна Україна» – практично стерта. Сьогодні, коли український народ зі зброєю в руках захищає свою державу, свою самостійність, свій суверенітет, ім’я Миколи Міхновського повертається, а основні ідеї, виражені у «Самостійній Україні», є надзвичайно актуальними.

В Києві живе та працює нащадок генія української політичної думки Миколи Міхновського Станіслав Міхновський, який є правнуком старшого брата Миколи, вже тривалий час досліджує історію свого роду та вважає, що існує багато таємниць, які можуть розказати про Миколу набагато більше ніж відомо Україні. Зокрема, Станіслав стверджує: «Він був безкомпромісною людиною і дуже не любив дурнів. Він був освічений, знав собі ціну. Був дуже вразливим. Вразливим по-особливому. Він не міг цього показати, але він не вмів прощати». Також додає: «Він був максималістом, не визнавав напівтонів. Тобто коли Скоропадський його запрошував в уряд, він говорив: «Ні, я буду керівником держави»». Він бачив тільки себе. У хорошому сенсі. Ви тільки правильно мене зрозумійте, але це був Гітлер. Однак, Гітлер без таких жахливих наслідків. Я не говорю про злодіяння. А про харизматичність, можливість завести людей. Він розумів Україну у своєму баченні. Він і був «Україна». Міхновський у собі втілив ідею того українського Едему, який він вкладав у поняття самостійної держави».

НАУКОВА ПЕРІОДИКА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

  Збірник наукових праць "Культура України" – фахове видання з культурології та мистецтвознавства. На підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 886 від 02.07.2020 р. включено до категорії «Б». Засновано в 1993 р. Засновник і видавець – Харківська державна академія культури. Періодичність 4 рази на рік. Мови – українська, англійська.

Науковий збірник охоплює: 

- актуальні питання культурології: теорія та історія культури; світова культура і міжнародні зв'язки; етнокультурологія та культурна антропологія; українська культура; музеєзнавство, прикладна культурологія, культурні практики;

- актуальні питання мистецтвознавства: теорія та історія мистецтва; музичне мистецтво; театральне мистецтво; кіномистецтво; телевізійне мистецтво; образотворче мистецтво; дизайн та ін., а також міждисциплінарні дослідження в суміжних областях.

Збірник наукових праць "Культура України" підтримує Будапештську ініціативу відкритого доступу ВОАІ (Budapest Open Access Initiative) до опублікованого вмісту, дотримуючись принципів вільного поширення наукової інформації та глобального обміну знаннями задля загального суспільного прогресу. Це означає, що будь-яка публікація у збірнику має відкритий доступ до неї. Усі статті вільні для перегляду, читання, завантаження та друкування. Політика наукового збірника така, що відсутні національні, расові, релігійні, політичні або інші види обмежень для опублікування статей.

Редколегія збірника, приймаючи рішення щодо публікації, базується на сучасних юридичних вимогах стосовно авторського права, викладених в українському законодавстві, та етичних принципах, яких дотримують провідні представники видавництв наукової періодики.

Збірник поданий на порталі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського в інформаційному ресурсі «Наукова періодика України», у реферативних базах «Україніка наукова» та «Джерело». Індексується в наукометричних базах WorldCat, Index Copernicus International, Directoryof Open Access Journals (DOAJ), Directoryof  Open Access Scholarly Resources (ROAD), та в пошукових системах «Google Scholar», «BASE». ХДАК є представленим учасником PILA.

Для ознайомлення з повними текстами статей можна також скористатися електронним каталогом ПОУНБ імені І. П. Котляревського, де представлені посилання на архів наукового збірника.

У науковому збірнику "Культура України" подано матеріали за результатами наукових досліджень проблем культурології та мистецтвознавства. Для науковців, викладачів, здобувачів наукових ступенів і вчених звань.

14 БЕРЕЗНЯ - ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ

Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави.

Дата 14 березня була обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.

Зараз Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – повномасштабну збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західноукраїнської Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. 

За матеріалами: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/14-bereznya-vidznachayemo-den-ukrayinskogo-dobrovolcya

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Про основи національного спротиву [Електронний ресурс] : Закон України від 16 лип. 2021 р. № 1702-ІХ // Верховна рада України : офіційний вебпортал парламенту України. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-20#Text (дата звернення: 11.03.2023).
• Про затвердження Порядку організації, забезпечення та проведення підготовки добровольчих формувань територіальних громад до виконання завдань територіальної оборони [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 29 груд. 2021 р. № 1447 // Верховна рада України : офіційний вебпортал парламенту України. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1447-2021-%D0%BF#Text (дата звернення: 11.03.2023).

НАУКОВА ПЕРІОДИКА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

  "Рукописна та книжкова спадщина України" – збірник наукових праць, фахове продовжуване видання з підзаголовком «Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів». Розрахований на фахівців у галузі книгознавства, кодикології, археографії, архівознавства, джерелознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, соціальних комунікацій, а також на широке коло дослідників, які цікавляться вітчизняною історією.

Заснований 1993 р. на базі спеціалізованого науково-дослідного підрозділу Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ) – Інституту рукопису, формується із залученням фахівців інших наукових підрозділів НБУВ, а також вітчизняних і закордонних бібліотечних та архівних установ.

Журнал видається з 1993 року, виходить з періодичністю 1-2 випуски на рік. 

У збірнику висвітлюються різні аспекти вивчення історії та побутування рукописної книги, стародруків, спеціалізованих бібліотечних та архівних фондів з метою реконструкції історії книжної культури України та світу; репрезентуються наукові дослідження зі спеціальних історичних дисциплін (книжкового джерелознавства, кодикології та кодикографії, філігранології, палеографії, текстології, маргіналістики та ін.); представлені публікації документів, науково-довідкові та науково-інформаційні матеріали (огляди складу та змісту фондів, археографічні та бібліографічні описи, покажчики, повідомлення, рецензії), статті з проблем зберігання, реставрації та консервації рукописних і книжкових фондів, а також з питань створення автоматизованих технологій описування рукописних і друкованих документів, використання інформаційно-пошукових систем у бібліотечній та архівній справі тощо. Репрезентований і зарубіжний досвід.

Теоретичний та науково-методичний рівень збірника забезпечується дослідженнями відомої в Україні та поза її межами наукової школи з кодикології та археографії, започаткованої на початку 1990-х років доктором історичних наук, членом-кореспондентом НАН України Л. Дубровіною, а також науковими студіями наукових шкіл у галузі книгознавства, бібліотекознавства, біографістики, національної бібліографії, сформованих у НБУВ.

Видання архівує електронну версію статей у національному репозиторії «Наукова періодика України» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. На сайті збірника доступний архів номерів журналу.

Для ознайомлення з повними текстами статей можна також скористатися електронним каталогом ПОУНБ імені І. П. Котляревського, де представлені посилання на архів журналу.

НАТАЛЕНА КОРОЛЕВА - НАЙЕКЗОТИЧНІША ПОСТАТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Джерело: https://zbruc.eu/node/77263

Широкому загалові читачів ім’я цієї унікальної української письменниці мало відоме. Кармен-Альфонса-Естрелья-Наталена Королева (таке її повне ім’я) народилася 3 березня 1888 року у с. Сан-Педро де Карденья біля м. Бургос у Північній Іспанії. Мати майбутньої письменниці Марія-Клара походила із старовинного іспанського роду Лячерда. Але дівчинці не довелось побачити матір: вона померла під час пологів. Батько – спольщений граф з Чернігівщини Адріан-Юрій Дунін-Борковський, учений-природознавець, археолог, походив з давньої української родини. Рід цей відомий ще з княжої доби України та козацьких часів. Предки батька (Борковські) входили до складу вищої козацької старшини. Родовий маєток батька був розташований у с. Великі Борки на Волині. Маленьку Наталену після смерті матері одразу ж забрала до себе бабуся (мати батька), у якої вона жила до п’яти років. Після її смерті – маленьку Наталену відвіз до Іспанії брат матері, Еугеніо офіцер королівської гвардії. Дитина провела дванадцять років у монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях.

Восени 1904 р. шістнадцятирічна дівчина прибула до Києва, вступає до Київського інституту шляхетних дівчат. Потім навчалася в Петербурзі (закінчила археологічний інститут), зацікавилась єгиптологією і водночас відвідувала заняття в Петербурзькій мистецькій академії. У Парижі вивчала медицину. Отже, отримала три дипломи вищої освіти: археології, малярства та медицини. Письменниця була людиною високої культури та освіти, вихована на культурах Іспанії, Франції, Греції, Риму, України. Була талановитою артисткою, співачкою, виступала в опері у Венеції, володіла дев’ятьма мовами. Проживала в різних країнах: в Іспанії, Україні, Франції, Італії, Росії, Персії. Перебувала в Єгипті, Вірменії. Як археолог брала участь у розкопках біля Десятинної церкви у Києві, Помпеї та в Єгипті, тоді ж ґрунтовно вивчила єгиптологію та стародавню історію Сходу. З 1909 року почала систематично виступати з науковими статтями і художніми творами (французькою мовою) у французькій періодичній пресі. 

Перебуваючи під час Першої світової війни в Києві, нострифікувала свій французький медичний диплом та дістала призначення до кавалерійської дивізії. Допомагаючи пораненим, була двічі поранена, що позначилося на її здоров’ї у майбутньому. За відвагу та заслуги відзначена орденом вищого ступеня.

ТРИЗУБ ЯК ДЕРЖАВНИЙ СИМВОЛ УКРАЇНИ

 19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю Постановою малий Державний Герб незалежної України. Це був золотий Тризуб на синьому щиті, який став одним із трьох державних символів нарівні з прапором і гімном. У 1996 році його статус був закріплений у Статті 20 Конституції України, де він також згадується як «Знак Княжої Держави Володимира Великого». 

Тризуб як державний символ України був обраний недаремно, адже він зв’язаний з нашою тисячолітньою державною, політичною i культурною історією. Він поєднує в собі дух нашого народу, підкреслює свободолюбство та незалежність, уособлює нашу єдність, зв’язує між собою покоління українців.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Бабак І. Історичне значення тризуба як символу України [Електронний ресурс] / І. Бабак // Етнічна історія народів Європи. – 2008. – Вип. 27. – С. 127–129. – Режим доступу: http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2008/27/articles/19.pdf (дата звернення: 17.02.2023).   
• Бєлов О. Ф. Український тризуб : історія дослідження та історичний реконструкт / О. Ф. Бєлов, Г. І. Шаповалов. – Київ ; Запоріжжя : Дике Поле, 2008. – 263 с. + 32 с. фотоіл.  63.215(4УКР) Б 43
• Вовканич С. Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія [Електронний ресурс] / С. Вовканич // Вісник Національної академії наук України. – 2006. – № 8. – С. 59–65. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnanu_2006_8_10 (дата звернення: 17.02.2023).

16 ЛЮТОГО - ДЕНЬ ВІЙСЬКОВОГО ЖУРНАЛІСТА УКРАЇНИ

Джерело: https://bit.ly/3lrX4j2

16 лютого в Україні військові журналісти відзначають своє професійне свято. Започаткували його у 2018 році, коли Міністр оборони підписав відповідний наказ. Дату для урочистого дня обрали не випадково. Саме 16 лютого 2015 року неподалік міста Дебальцеве під час виконання бойового завдання загинув редактор редакції телебачення Телерадіостудії Міністерства оборони України «Бриз» капітан 3 рангу Дмитро Лабуткін. Він до останнього подиху продовжував вести зйомку подій, з честю виконавши як військовий, так і журналістський обов’язок.

Сьогодні професія журналіста є небезпечною, а військового журналіста — небезпечною вдвічі. Починаючи з 2014 року, військові журналісти завжди у вирі подій. Військові журналісти із самого початку російської агресії на Донбасі знаходяться поряд із захисниками Батьківщини. Їх робота стала складнішою як фізично, так й морально: бронежилети й каски, загрози ракетних та артилерійських обстрілів під час зйомки, розмови з людьми, що втратили все. Військовим журналістам доводиться ризикувати життям та здоров’ям, аби здобути оперативну й правдиву інформацію. Вони допомагають і військовим, і цивільним, та попри небезпеки й ризик готують повідомлення, сюжети та репортажі із передової.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Акопян К. А. Медіаетика воєнного часу: військова журналістика в українсько-російській війні [Електронний ресурс] / К. А. Акопян // Functioning of the Ukrainian media during martial law in Ukraine : scientific monograph. – Riga : Baltija Publishing, 2022. – Р. 5–18. – Режим доступу: http://www.baltijapublishing.lv/omp/index.php/bp/catalog/download/284/7825/16357-1?inline=1 (дата звернення: 15.02.2023).
• Від початку повномасштабної російської агресії в Україні загинуло 43 медійника, – НСЖУ [Електронний ресурс] // Ми з України! : проєкт Національної спілки журналістів України. – Режим доступу:  https://nsju.org/novini/vid-pochatku-povnomasshtabnoyi-rosijskoyi-agresiyi-v-ukrayini-zagynulo-43-medijnyka-nszhu/ (дата звернення: 15.02.2023).
• Журналісти на війні : документальні дослідження, хронікальний літопис, аналітика / упоряд. М. Сорока. – Харків : Фоліо, 2022. – 448 с. + 16 арк. фото. – (Воєнні щоденники).

НАУКОВА ПЕРІОДИКА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

«Бізнес Інформ» – міжнародний науковий економічний журнал, що рецензується, в основу діяльності якого покладено публікацію наукових статей з метою їх поширення серед науковців як України, так і за її межами. Видається з 1992 р. в Харкові. Засновниками журналу є Харківський національний економічний університет та Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України (Харків).

Місія журналу полягає в наданні представникам наукової спільноти рівних можливостей для публікації результатів своїх досліджень та їх вільного поширення.

У журналі друкуються статті, які висвітлюють результати наукових досліджень у галузі економічних наук. Видання містить наступні тематичні розділи: бухгалтерський облік і аудит; економіка будівництва; економіка підприємства; економіка праці та соціальна політика; економіка природокористування; економіка промисловості; економіка сільського господарства і АПК; економіка торгівлі та послуг; економіка транспорту і зв'язку; економіко-математичне моделювання; економічна історія; економічна теорія; інвестиційні процеси; інноваційні процеси; інформаційні технології в економіці; менеджмент і маркетинг; механізми регулювання економіки; міжнародні економічні відносини; проблеми підприємництва; регіональна економіка; статистика; фінанси, грошовий обіг і кредит; закордонний досвід; глобалізаційні проблеми в економіці.

З 2000 р. журнал входить до Переліку фахових видань, у яких можуть друкуватися основні результати дисертаційних робіт з економічних наук. На підставі Наказу МОН України від 28 грудня 2019 року № 1643 (Додаток 4) журнал включено до категорії «Б».

Журнал представлено більш ніж у 20 міжнародних наукометричних базах даних, репозиторіях та пошукових системах.

«Бізнес Інформ» – журнал з відкритим доступом, що означає, що весь вміст знаходиться у вільному доступі та є безкоштовним для користувача або його установи. Користувачам дозволено читати, завантажувати, копіювати, поширювати, друкувати, шукати або посилатися на повний текст статті в цьому журналі, не питаючи дозволу від видавця або автора. Це визначення відкритого доступу подано відповідно до BOAI (Budapest Open Access Initiative).

На сайті доступний анотований каталог номерів журналу. За допомогою тематичних розділів журналу можна отримати анотований перелік статей за розділами журналу.

Для ознайомлення з повними текстами статей можна також скористатися електронним каталогом ПОУНБ імені І. П. Котляревського, де представлені посилання на архів журналу.

АРХІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРІОДИКИ ОНЛАЙН

LIBRARIA – проєкт компанії Архівні інформаційні системи (АІС), що здійснюється у співпраці з бібліотеками, архівами та науковими інституціями в Україні та за її межами. Мета проєкту  – оцифрувати та надати доступ онлайн до чим більшого масиву української історичної періодики.

Робота над створенням ресурсу була розпочата у 2012 році, коли було відскановано перші колекції українських газет. Наразі оцифровано близько 700 000 сторінок понад 400 видань українською, польською, німецькою, румунською, їдиш, кримсько-татарською та російською мовами, що видавалися у різних регіонах України та поза її межами від початку до 50-х років ХХ ст. Ресурс постійно наповнюється.

На даний момент ресурс містить 602 назв, 93622 випусків, 740274 сторінок періодичних видань із фондів українських архівів та бібліотек, Книжкової палати України. Доступні цифрові зображення газет, а також численні інструменти для повнотекстового пошуку.

Доступна на сайті періодика поділена на колекції, які значною мірою історично сформувалися у межах конкретних бібліотек:

• ПРОПАГАНДИСТСЬКА ПРЕСА ОКУПОВАНИХ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ 1941–44

Колекція газет, які виходили на українських територіях, окупованих Німеччиною під час Другої світової війни з публікаціями пронімецького, антирадянського, антисемітського й націоналістичного змісту. Колекція налічує 269 назв видань українською та російською мовами, надрукованих переважно від 1941 до 1944 рр.

• ЩОДЕННІ РЕГІОНАЛЬНІ ГАЗЕТИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ.

Колекція двох найтиражніших, найвпливовіших газет громадсько-політичного та літературного напряму центрального та східного регіонів: київської – "Киевлянин"(з 1864 р.), та харківської – "Утро" (з 1906 р.). Доступно 2558 номерів київської газети (випуски від 1899 до 1915 рр.) та 2794 номери газети з Харкова (випуски від 1907 до 1915 рр.)

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ БІБЛІОГРАФІЇ

Джерело: https://esu.com.ua/article-68862

17 січня виповниться 100 років від дня народження МИРОСЛАВА ОЛЕКСАНДРОВИЧА МОРОЗА (17.01.1923–04.02.2006) – відомого бібліографа, літературознавця, біографа, франкознавця, етнографа, дійсного члена Наукового товариства ім. Шевченка.

Мирослав Мороз народився 17 січня 1923 р. у м. Львові. Його батьки, які були селянами, дали синові добру освіту. У 1929—1935 роках він навчався у школі ім. Ю. Словацького на Замарстинові, а у 1936-1939 роках навчався у Торговельній школі Львова. Протягом 1940 р. М. Мороз навчався на філологічному факультеті Львівського державного педагогічного інституту, водночас беручи діяльну участь у громадському житті: очолював збоїську «Просвіту», вів підпільну роботу в осередках ОУН. У серпні 1944 р. його мобілізували до Червоної армії і скерували рядовим 4-го Українського фронту до Карпат. У вересні 1944 р. М. Мороза, який дістав у боях важке поранення в голову, було госпіталізовано, і він пройшов тривалий курс лікування. Після лікування воював на території Польщі, Чехословаччини, Австрії.

Одразу після демобілізації у листопаді 1945 р. був зарахований на українське відділення філологічного факультету Львівського державного (нині – національного) університету ім. І. Франка. Незабутні спогади лишилися в М. Мороза про навчання. Йому пощастило слухати лекції академіка Філарета Колесси, професора Іларіона Свєнціцького, академіка Михайла Возняка, який очолював кафедру української літератури і був деякий час куратором курсу, на якому навчався М. Мороз. Напередодні захисту дипломної роботи та державних іспитів 25 квітня 1950 р. його заарештували і незабаром засудили на 25 років за звинуваченням у належності до ОУН. Покарання М. Мороз відбував у таборах Караганди і Воркути. Після смерті Й. Сталіна у січні 1955 р. вийшов на волю за амністією, а у 1965-му був повністю реабілітований Верховним судом УРСР з формулюванням: «за відсутністю складу злочину».

НОВІ ВИДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ВІДДІЛУ

Освіта протягом життя – необхідна умова сьогодення : рекомендаційний бібліографічний список / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, бібліографічний відділ ; уклад. О. В. Нестеренко ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Л. М. Власенко. – Полтава : ПОУНБ, 2022. – 30 с.

Уперше поняття “навчання впродовж життя” (“lifetime learning”) з’явилось у роботах британських учених на початку ХХ століття. А вже наприкінці 90-х Європейський Парламент і Рада Європи взяли цю концепцію за основу нової освітньої політики, щоб допомогти майбутнім фахівцям навчитися підлаштовуватися до умов змінного ринку праці. Це означає, що навчання не може закінчитися після випускного. Натомість, якщо професії майбутнього зазнають змін, працівник, який готовий швидко вчитися, завжди буде конкурентоспроможним.

Актуальність дослідження освіти дорослих, насамперед, зумовлена швидкими темпами старіння знань в сучасному суспільстві. З огляду на це, вкрай важливим фактором безперебійного розвитку економіки країни, а також показником високого рівня професійної компетентності фахівця є процес постійного навчання кадрів, що робить безперервну освіту одним з пріоритетних напрямків дослідження.

Рекомендаційний список містить перелік джерел з фонду Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського; електронного архіву наукових періодичних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського; електронних архівів наукових фахових видань, установ та організацій України; офіційного вебпорталу Верховної Ради України.

Видання буде корисним для всіх, кого цікавить історія, сучасний стан та перспективи розвитку освіти протягом життя в Україні та світі.                                                                                                                                                             

ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

1 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла новий Закон "Про авторське право і суміжні права" № 2811-IX, який набув  чинності 1 січня 2023 року. Відповідно визнано таким, що втратив чинність, попередній Закон України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-XII від 23 грудня 1993 року.

Закон визначає:

- перелік об'єктів авторського права;

- перелік творів, які не є об'єктами авторського права;

- строк чинності авторського права;

- перелік об'єктів суміжних прав;

- строк чинності суміжних прав.

Закон врегульовує:

- механізми охорони об'єктів авторського права;

- питання, пов'язані з виникненням і здійсненням авторського права;

- особливості авторського права на службові твори;

- особливості авторського права на твори, створені за замовленням;

- особливості авторського права на аудіовізуальні твори, музичні недраматичні твори, складені твори, похідні твори, комп'ютерні програми, бази даних;

- випадки та особливості вільного використання творів;

- перехід авторського права у спадщину;

- визнання творів та об'єктів суміжних прав сирітськими;

- перехід творів і об'єктів суміжних прав у суспільне надбання;

- випадки та особливості вільного використання об'єктів суміжних прав;

- особливості здійснення авторами права на частку від суми продажу оригіналу твору мистецтва (право слідування);

- особливості здійснення авторського права і суміжних прав права на винагороду;

- особливості здійснення майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав;

- передання (відчуження) майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав;

- механізми захисту авторського права і суміжних прав;

- порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет;

- особливості укладання договорів щодо розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права або суміжного права та договорів у сфері колективного управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, порядок збирання, розподілу і виплати організаціями колективного управління винагороди на користь правовласників.