Дмитро Іванович Чижевський (1894–1977) – філософ, історик, славіст, гуманітарій-енциклопедист, яскрава самобутня людина, вчений, наділений неабиякими здібностями і безоглядно відданий науці. Народився в Україні, вважав себе українцем, але майже все своє життя жив і працював за кордоном – така випала йому доля. Він жив у різних країнах – Україні, Росії, Чехії, Німеччині. Певний період часу жив у Сполучених Штатах Америки і працював на кафедрі славістики в Гарвардському університеті (1949–1956).
Д. Чижевський формувався під впливом різних філософських, історичних, літературознавчих шкіл, звертався до різних методологій, а його праці написані різними мовами. Більшість його наукових творів досі не перекладена і не видана українською мовою. І тому Дмитро Чижевський сьогодні більше відомий у Чехії, Словаччині, Польщі, Німеччині, ніж на своїй Батьківщині.
Навряд чи знайдеться бодай одна галузь української інтелектуальної та культурної історії, котру Д. Чижевський не збагатив би вагомою статтею чи повідомленням. Діапазон і розмаїття його тематики разючі. Перу вченого належить понад тисячу праць. Д. Чижевський належав до того самого покоління української інтелігенції 1910 років, яка нарешті входить у великі виміри світової культури. Це покоління, яке з’являється услід за Лесею Українкою. У певному розумінні, Дмитро Іванович ніби послідовник Лесі Українки. Але було ще одне в його діяльності. Він намагався пояснити українському (і не тільки українському) читачеві певні засади національної культури в загальносвітовому контексті.
Дмитро Чижевський зробив великий вклад в дослідження чеської, російської, словацької культур. Він й до сьогодні залишається визнаним авторитетом у питаннях історії слов’янської думки, духовного життя слов’ян, історії філософії слов’ян, одним із часто цитованих у західних джерелах авторів. Відтак, Д. Чижевського без перебільшення можна назвати істориком, що досліджував інтелектуальне життя слов’ян, постаттю загальноєвропейського значення. Він вперше виокремлено дослідив історію української філософії як галузь історико-філософських досліджень, обґрунтував її методологічні засади, визначив основні етапи та напрями розвитку філософії. Д. Чижевський є зачинателем вивчення українського бароко, доби, яка вплинула на усi ланки українського духовного життя i яка є однією з найбiльш важливих перiодiв українського iсторичного розвитку, яка надала відбиток на всю майбутню історію українського народу і сформувала його національний тип.
Незважаючи на те, що Д. Чижевський належить до когорти видатних українських учених ХХ ст., його наукова спадщина залишається малодослідженою в Україні. За радянських часів Д. Чижевський належав до кола заборонених авторів, а його праці були недоступні пересічному читачеві. Тільки в період незалежності його ім’я стало відомим в Україні, загальновизнаним і шанованим. Прізвище вченого увійшло до багатьох підручників, енциклопедій, методологічних посібників та різних наукових видань.
За матеріалами інтернет-видань
ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ
Підготувала: В. А. Лашко, головний бібліограф відділу наукової інформації та бібліографії