четвер, 30 квітня 2020 р.

РІДКІСНІ ВИДАННЯ З ФОНДУ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ВІДДІЛУ ПОУНБ

В цьому дописі розповімо про ще одне рідкісне довідкове видання з фонду бібліографічного відділу -  "Энциклопедический словарь Гранат". Це російська універсальна енциклопедія, яка видавалася у Москві з 1891 до 1948 року (всього вийшло сім видань з різною кількістю томів). Видавець – т-во "Братья А. и И. Гранат и Ко" (1891–1917), згодом реорганізоване в АТ "Русский библиографический институт братьев А. и И. Гранат и Ко" (1918–1939), яке (1940–1948) увійшло до складу Державного  інституту "Советская энциклопедия". Це видавництво – одне з небагатьох дореволюційних видавництв,  які були визнані радянською владою.
Брати Гранат стояли у витоків створення сучасних енциклопедій, проте про їх діяльність відомо небагато. Видавці брати Олександр та Ігнатій Гранат були напрочуд  скромними в житті. Тому ні в одному з видань радянських енциклопедій немає біографічних відомостей про видавців багатотомної енциклопедії, лише про саму енциклопедію. Набагато пізніше, дякуючи зусиллям дослідників, які працювали з архівними документами і спеціальною літературою, пошукам колег  і рідних братів, стало відомо про життя цих видатних діячів. В тому числі і той факт, що молодший брат, Ігнатій, в  1883 році закінчив Полтавську чоловічу гімназію  і вступив на навчання до Московського університету. Про це і багато інших цікавих фактів допитливий читач дізнається з книги С. В. Бєлова  «Братья Гранат» (Москва,1982), яка, до речі, є  в обласній бібліотеці. В історії книги брати Гранат залишаться назавжди. Все їх життя і видавнича діяльність вчать безкорисливо любити й цінувати книгу.
В 1891 році брати вирішили випускати першу в Росії енциклопедію, розраховану на нового демократичного читача.
На відміну від енциклопедії "Брокгауза и Ефрона", яка видавалася за зразком популярної німецької енциклопедії "Brockhaus Conversations Lexikon" і складалася зі статей переважно науково-довідкового характеру, в "Энциклопедическом словаре Гранат" матеріал згруповано у великі статті науково-пізнавального змісту подібно до того, як це зроблено у британській енциклопедії "The Encyсlopaedia Britannica".
Від попередніх енциклопедичних словників Словник Гранат відрізняється значною кількістю статей соціально-політичного спрямування, зокрема, це статті, в яких найбільш наочно розкриваються суспільно-політичні терміни, наводяться біографічні дані про громадських та політичних діячів. Брати Гранат були енциклопедично освіченими і постійно залучали до роботи над Словником найкращі наукові сили Росії. Більшість статей написано вченими буржуазно-ліберального напрямку. З редакцією словника співпрацювали: Л. Берг, Б. Боднарський, В. Бонч-Бруєвич, В. Воровський, Ю. Гамбаров, М. Ковалевський, А. Кримський, Н. Крупська, А. Луначарський, І. Мечников, М. Покровський, М. Семашко, Є. Тарле, К. Тімірязєв, В. Фігнер та ін.
Багато статей прирівнювались до повідомлень в наукових журналах. За її статтями вчилися студенти. Так, стаття професора ботаніка К. Тімірязєва «Биология» зайняла 35 сторінок.
Слід відмітити наявність в Словнику відмінно складеного довідково-бібліографічного апарату, якого не було в інших виданнях того часу. Особливістю Словника є також багаточисельні текстові додатки до основних статей, які готувалися відомими вченими та спеціалістами. До цього часу зберігає довідкове значення «Биобиблиографический указатель новейшей русской беллетристики (1861-1911), складений І. В.  Владиславлевим  (11-й т.). В ньому наведено короткі біографічні відомості про більш ніж  600 російських прозаїків, поетів, драматургів.
Цінністю Словника є також прекрасні ілюстрації. Виділяються чудово виконані портрети діячів науки, техніки, культури, надруковані на окремих аркушах.
Велику увагу було також приділено і зовнішньому оформленню Словника. Довгий час постійним художником видавництва був Леонід Пастернак, російський живописець і графік, майстер книжкової ілюстрації, батько відомого поета Бориса Пастернака. Для обкладинки Словника, зробленої по його ескізу, було вибрано малюнок юнака, який збирає плоди з кущів пізнання «scientia» та «litteratura». Символ, який не втратив значення і сьогодні.
Видані в дореволюційний час томи Словника є великою бібліографічною рідкістю. А видані  в радянський час томи цього унікального Словника несуть вже деякі відбитки комуністичної ідеології тих часів. В той же час, в Словнику міститься унікальний матеріал з питань політичного, соціального, наукового і культурного життя дореволюційної Росії, а потім СРСР, інших країн того часу. В цілому це видання має серйозні недоліки, проте велика насиченість фактичними матеріалами зберігає за Словником певну науково-довідкову цінність. І в наш час для допитливих читачів великий інтерес представляють біографії вчених, письменників, митців та політичних діячів, фактичний та статистичний матеріал розвитку світового господарства, а також багаточисленні пізнавальні статті.
Отже, Словник Гранат і в наш час є цінним довідковим посібником, до якого звертаються при виконанні  різного роду довідок. Він і сьогодні займає гідне місце серед довідкової літератури  на полицях бібліотек.  В Бібліотеці є останнє, 7-е, найповніше видання у 58-ми томах. На жаль, деякі томи цього унікального видання відсутні, але це не зменшує його цінності і інтересу до нього серед науковців і дослідників.
Використані матеріали з мережі Інтернет та фонду бібліографічного відділу

Підготувала: провідний редактор бібліографічного відділу О. І. Щербініна

середа, 22 квітня 2020 р.

ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Щорічно 23 квітня, починаючи з 1996 року, відзначається Всесвітній день книги та авторського права, а 26 квітня – Міжнародний день інтелектуальної власності.
Сучасний швидкий розвиток інформаційних технологій призвів до виникнення нових способів створення, виготовлення, поширення творів в мрежі Інтернет. За допомогою цифрових технологій стало можливим завантажувати, зберігати, поширювати різні види інформації, в тому числі об'єкти, які охороняються авторським правом. Тому нині проблема захисту авторських прав у мережі Інтернет є одним з актуальних питань сьогодення. У зв’язку  з можливістю анонімного доступу до Інтернету, дуже складно виявити правопорушника, а також притягнути його до відповідальності, довести факт порушення авторського права. Саме тому важливо знати правила, які охороняють нас від протиправних посягань з боку інших осіб, а також способи і засоби охорони авторських прав в мережі Інтернет.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:
  • Про авторське право і суміжні права [Електронний ресурс] : Закон України від 23 груд. 1993 р. № 3792-XII / Україна. Верховна Рада. – Зі змінами станом на 02.10.2018. – Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12.
  • Зеров К. Гіперпосилання в системі регулювання та захисту авторських прав на твори, що розміщені в мережі Інтернет [Електронний ресурс]  / К. Зеров // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2015. - № 4. – С. 26-35. – Режим доступу: http://www.ndiiv.org.ua/Files2/2015_4/4.pdf.
  • Капіца Ю. М. Директива 2019/790/ЄС про авторське право в єдиному цифровому ринку та питання адаптації законодавства України [Електронний ресурс] / Ю. М. Капіца // Інформація і право. - 2019. - № 3. - С. 65-77. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Infpr_2019_3_10.

середа, 15 квітня 2020 р.

18 КВІТНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

Пам'ятки історії та культури – важлива частина духовних надбань людства, матеріалізована історія, що несе в собі різнобічну та багату інформацію про розвиток матеріальної та духовної культури суспільства. Перш за все, пам'ятки людства є унікальними свідками минулого, важливим джерелом досвіду для наступних поколінь.
Проблема збереження історико-культурної спадщини в Україні має давні традиції ще з часів Київської Русі. Наукова систематизація пам’яток починається у першій половині ХІХ ст., коли створюються музеї, численні і різноманітні товариства, комісії, гуртки, члени яких проводили науково-пошукову роботу, збирали і вивчали пам’ятки історії та культури.
Нині одним із найбільш масштабних проектів у галузі культури, направлений на вивчення і осмислення історичного минулого, охорону, збереження і популяризацію культурного надбання, формування колективної пам’яті народу є «Звід пам'яток історії та культури України».
«Звід пам'яток історії та культури України» — енциклопедичне видання, в якому представлені статті про основні пам'ятки археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва.
В Україні підготовча робота по створенню «Зводу» розпочалася в 1972 р. із загальної паспортизації пам’яток, яка, на жаль, не в усіх регіонах була проведена на належному рівні. Були відсутні загальні відомості про пам’ятки, бракувало матеріалів про значну кількість пам’яток, які не значилися в жодній обліковій документації. Після відповідних рішень директивних органів, ухвалених урядом України у 1982 р., розгорнулася робота по підготовці «Зводу пам’яток історії та культури України». У 24 областях України, Автономній Республіці Крим, Києві і Севастополі почали діяти редакційні колегії та авторські колективи.
Перші зразки статей про пам’ятки історії, археології, монументального мистецтва, архітектури і містобудування були опубліковані у 1985 р., хоча робота над ними активно проводилася з 1983 р.: накопичувався матеріал, проводилися обстеження пам’яток.
Політичні і соціально-економічні зміни після розпаду Радянського Союзу, проголошення України незалежною в 1991 р. внесли певні корективи в концепцію підготовки Зводу. Головним чином вони стосувалися історичної частини — вступних розділів, нарисів про історичні місця, пам’ятки історії. Перед великим колективом укладачів Зводу була поставлена непроста задача — розширити уявлення про історичне минуле, дослідити великий масив пам’яток, які в радянські часи були практично вилучені, з позицій об’єктивності і загальнолюдських цінностей розглядати культурну спадщину українського народу, його внесок у світове надбання. Це стосувалося історії українського козацтва, визвольних рухів, Української революції 1917–21 рр., періоду Другої світової війни, в якій Україна брала участь з 1939 р., боротьби українського народу за незалежність і державність у роки війни і повоєнні часи.
На сьогоднішній день роботу з підготовки томів «Зводу» очолює Головна редакційна колегія на чолі з академіком В. Смолієм, Редакційна рада — на чолі з віце-президентом НАН України В. Литвином. Науково-методичну допомогу здійснюють Інститути історії України, археології, мистецтвознавства, фольклористики та етнографії НАН України, архітектурні установи. Координує зусилля авторських колективів Центр підготовки «Зводу» пам′яток історії та культури України Інституту історії України НАН України.
«Звід пам’яток історії та культури України» — багатопрофільна праця, яка охоплює всі нерухомі пам’ятки археології, історії, архітектури, містобудування, монументального мистецтва, науки і техніки, дає комплексне уявлення про них. Серед нерухомих пам’яток історії та культури археологічні об’єкти посідають важливе місце як за кількістю, так і за значенням. В Україні на державному обліку перебуває 57206 пам’яток археології, у тому числі 418 пам’яток національного значення, які представлені широким діапазоном — від найдавніших 114 поселень людини на території України близько 1 млн. років тому до доби пізнього середньовіччя. Широкомасштабні археологічні розвідки, які проводилися впродовж останніх років, виявили нові численні археологічні пам’ятки, які мають важливе значення для археологічної науки, розробки найважливіших проблем давньої та середньовічної історії.
У ході роботи над «Зводом пам’яток історії та культури України» удосконалюються теоретичні та науково-методичні засади: критерії відбору пам’яток, класифікація і систематизація об’єктів історико-культурної спадщини, методика написання вступу, нарисів про районні центри, історичні місця, статті про окремі пам’ятки історії та культури.



ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

середа, 8 квітня 2020 р.

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ДО БІБЛІОТЕКИ ЗА БЕРЕЗЕНЬ 2020 РОКУ

Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у березні 2020 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань».
Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського: сектор періодичних видань бібліотеки (кімн. 312); відділ документів із природничих та аграрних наук (кімн. 408); відділ документів із економічних та технічних наук (кімн. 406); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313).
Шановні користувачі! Так як у зв’язку з карантином тимчасово припинено обслуговування читачів і неможливо ознайомитися з виданнями у відділах бібліотеки, пропонуємо переглянути доступні номери онлайн або перейти на сайт видання і знайти необхідну інформацію.

пʼятниця, 3 квітня 2020 р.

ГАРЯЧІ ЛІНІЇ ЩОДО КОРОНАВІРУСУ: КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ ПОЛТАВЦЯМ

На Полтавщині працюють «гарячі лінії» з інформування громадян про коронавірус. Жителі області можуть телефонувати за вказаними номерами до відповідних служб та ставити будь-які питання щодо карантину та інфекції COVID-19.

середа, 1 квітня 2020 р.

2 КВІТНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ

2 квітня щорічно (починаючи з 1967 року) відзначається Міжнародний день дитячої книги – свято, встановлене за рішенням профільної Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY) – некомерційної організації, метою якої є пропагування книг для дітей. Головне завдання свята –привчити малечу до читання. Учасники IBBY проводять численні акції по всьому світу, щоб проявити у маленького читача інтерес до книг.
Датою для святкування був обраний день народження Ганса Крістіана Андерсена, який став одним з найулюбленіших казкарів дітей багатьох поколінь. В цей же день відбувається  присудження премії імені Ганса Крістіана Андерсена (раз на два роки), а також обрання ілюстраторів та письменників, які щороку створюють послання та відповідний плакат до дітей усього світу. 
Для авторів дитячої літератури премія Андерсена є найпрестижнішою міжнародною нагородою. Часто її називають "Нобелівською премією для дитячої літератури". Найвищою та найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль з профілем казкаря. Її присуджують найвизначнішим й прогресивним майстрам у галузі дитячої книги та вручають на конгресі Міжнародної ради з дитячої книги. За традицією, популярного письменника запрошують написати Послання дітям всього світу, а відомого художника – створити оригінальний плакат до цього дня. 
Свого часу лауреатами премії Андерсена стали такі видатні дитячі письменники, як: Елінор Фарджон, Астрід Ліндґрен, Еріх Кестнер, Туве Янссон, Джанні Родарі, Марія Ґріпе, Крістіне Нестлінґер, Анні Шмідт, Кетрін Патерсон, Девід Альмонд та багато інших. Серед ілюстраторів нагороду отримували: Моріс Сендак, Роберт Інгпен, Квентін Блейк, Ютта Бауер, Петер Сіс, Сюзанна Бернер та інші.
У 1973 році почесний диплом Міжнародної премії імені Андерсена за поему-казку «Барвінок і Весна» отримав український письменник Богдан Чалий, а 1979 року до «Почесного списку Андерсена» було вписано ім’я Всеволода Нестайка та його книжку «Тореадори з Васюківки».

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ: