Я так дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, що плачуть, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний! Я хотів би стати всі для усіх, щоб всіх спасти. Нехай нині умру, нехай у вічності не зазнаю щастя, нехай відлученим буду від Христа, коли б лише Ви, Браття мої по крові, були спасенні.
В українській історії важко знайти більш контраверсійну фігуру, як митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. Польський граф, який став українським священником. Чернець, який умів заробляти гроші і вчив цьому українців. Багатій, який практично все до копійки віддавав на розвиток української церкви, науки, культури, патріотичне виховання молоді. Патріот, який все життя відстоював українську ідею – і мав конфлікт з ОУН через неприйняття насильницьких методів боротьби за цю ідею. Людина, яка із християнським смиренням приймала усяку владу – і мала сміливість перечити сильним світу цього, закликаючи до покаяння.
І водночас, важко знайти діяча, чий авторитет ще за життя був настільки беззаперечним. Навіть радянська система, яка з легкістю таврувала своїх опонентів «ворогами народу» і сотнями знищувала в таборах чи просто вбивала (така доля чекала двох рідних братів Андрея Шептицького: Леона з родиною енкаведисти розстріляли в маєтку в 1939-му, а Климентій помер у 1951-му у Володимирському Централі) – навіть вона не наважилася зачепити митрополита Андрея. Він проніс свій хрест до кінця, схиляючи голову лише перед Богом.
Андрей Шептицький – Митрополит Української греко-католицької церкви, видатний релігійний і політичний діяч ХХ ст. один з найбільших прихильників українського православного католицького єднання. Меценат української культури, член наукового товариства імені Шевченка. Обстоював ідею становлення самостійної, незалежної Української держави.
Андрей Шептицький (хресне ім’я Роман Олександр Марія Шептицький) народився 29 липня 1865 р. у с. Прилбичі (тепер Яворівського району Львівської області) у сім’ї графа Івана й Софії Шептицьких. Його батько, граф Іван Шептицький, походив зі стародавнього українського боярського роду, який дав багато архиєреїв Українській Церкві, що вірно служили Богові та своєму народові впродовж віків.
У посланні до духовенства «Наша програма» (1899 р.) Андрей Шептицький писав: «Я українець з діда прадіда. А церкву нашу та й святий наш обряд полюбив я цілим серцем, присвятивши для Божої справи ціле життя. Отже, знаю що під цим оглядом не міг би бути чужий для людей, що віддані серцем і душею тій самій справі».
Майбутній митрополит закінчив Краківську гімназію, студіював право в Ягеллонському університеті, теологію та філософію – у Вроцлаві, вдосконалював правничі знання у Мюнхені та Відні. Андрей Шептицький – доктор права (1888 р.), доктор філософії (1892 р.) і доктор богослов’я (1892 р.). Всебічна обдарованість Великого Українця, глибоко аналітичний склад розуму асоціювалися з мудрою тактикою глави Церкви та громадського і політичного діяча. Сорок чотири роки він вів через шторми, бурі і рифи суспільних катаклізмів корабель Української греко-католицької церкви.
Піклування про долю України було для митрополита Андрея справою всього свідомого життя – з часу Божого поклику стати монахом василіянином і до останнього подиху. Безпосередній свідок передсмертних хвилин Андрея Шептицького отець доктор Йосип Кладочний згадує останні його слова: «Україна звільниться від свого упадку та стане державою могутньою з’єдениною, величавою, яка буде дорівнювати другим високорозвинутим державам. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і злагода будуть панувати в ній. Усе те буде, як я кажу. Тільки треба молитися, щоб Господь Бог і Мати Божа опікувалися завжди нашим бідним, змученим народом, який стільки витерпів, і щоб ця опіка тривала вічно».
Митрополит Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 р. у Львові. На похорон прийшли тисячі людей. Львів на той час уже був окупований радянською владою, однак і це не завадило українцям попрощатись із владикою.
Кілька цікавих фактів про Андрея Шептицького:
- Шептицький володів щонайменше десятьма мовами, зокрема українською, польською, німецькою, французькою, латинською, грецькою та івритом. Це дозволяло йому ефективно спілкуватися з різними спільнотами та вести листування з міжнародними діячами.
- Митрополит збирав стародруки та рідкісні книги, зокрема інкунабули, які стали основою для створення багатої бібліотеки та музейної колекції. Для своїх пергаментних скарбів він навіть замовляв книжкові полиці з Італії.
- Андрей Шептицький вкладав кошти в розвиток нафтової галузі в Галичині, розуміючи її стратегічне значення для економіки регіону.
- Митрополит свідомо відмовлявся від споживання солодкого. За словами його матері, син ще з дитинства намагався приборкати себе та не їв при столі солодких страв.
- Владика особисто вивчав різьбярство та землеробство, вважаючи важливим розуміння традиційних ремесел і сільського господарства для духовного лідера.
- Митрополит Андрей Шептицький вів перемовини з Голівудом про створення художнього фільму про Голодомор. Він був одним із перших, хто не побоявся говорити про Голодомор 1932–33 років на весь світ.
За матеріалами-інтернет видань
ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ: