«ЖИЛА. ЛЮБИЛА. ПЛАКАЛА. СМІЯЛАСЬ»
90 років від дня народження Галини Леонідівни Гордасевич
(1935-2001)
Життєпис цієї дивовижної жінки не може не захоплювати: попри усі несподівані випробування Долі вона не втрачала сили духу та віри в добро, бо завжди, як твердила, її «…душа повставала живою, / І вертала в любов, як додому». Галина Гордасевич була глибоко переконана в тому, що саме «...жінка в світ приходить для любові!». Як слушно зауважив Валерій Шевчук, її біографія з-поміж багатьох українських письменників-шістдесятників, зокрема жінок, надзвичайно повчальна, бо «прожити таке не кожен здолає».
Галина Леонiдiвна Гордасевич народилася 31 березня 1935 року в м. Кременцi в родинi священика Леоніда Гордасевича (1912–1990). За прихильність до українського селянства та відмову співпрацювати з новою комуністичною владою (порушувати таємницю сповіді й доносити про УПА) духівника-українофіла було заарештовано й засуджено на 10 років. Раніше подібна доля спіткала й дідуся Галини Олександра, теж священика, який загинув на Соловках.
Закінчивши 1950 р. із відзнакою семирічку в с. Кричильську (нині — Сарненський р-н на Рівненщині) та приховавши «крамольні» факти про долю свого батька й діда, дівчина вступила поза конкурсом до Острозького педучилища, а через рік перевелася до Костопільського педучилища. Зрозуміло, що біографія доньки підсудного священика викликала багато запитань у чинної влади, й 1952 р. 16-літню студентку вперше було безпідставно заарештовано. Проте невдовзі дівчину відпустили, аби виявити неіснуючі «агентурні зв’язки» із оунівським підпіллям. Згодом Г. Гордасевич заарештовано вдруге й засуджено Рівненським обласним судом до 10 років позбавлення волі, як зазначено у вироку, «…за складання націоналістичних віршів та антирадянську агітацію серед студентів». Юна політкаторжанка відбувала ув’язнення у зонах Чернігова, Одеси, Куйбишева (Самари), ці події згодом відтворила в автобіографічній повісті-есе «Соло для дівочого голосу». У тюрмі перебувала майже три роки, а 1954 р., як і її батько, була достроково звільнена (реабілітована 11 травня 1992 р.) і повернулася на рідну Рівненщину. Проте тавро політичної каторжанки змусило дівчину шукати долю в інших краях, і в січні 1955 р. вона завербувалася за оргнабором на Донбас. На другій малій батьківщині самотужки здобула освіту, народила двох синів. Пройшла тернистий шлях від різноробочої Макіївського труболиварного заводу, керівника драмгуртка в шахтарському поселенні Ханжонково до працівника донецької друкарні (мешкала у цьому місті з 1962 р.) та знаної письменниці й громадськокультурної діячки. За фахом Галина Гордасевич – професійний письменник. У 1971 році закінчила Літературний інститут ім. М. Горького в м. Москві.
Творча спадщина Галини Гордасевич значна за обсягом (близько 30 книг, сотні статей, рецензій тощо) і різноманітна за жанрами: поезія, проза, драматургія, переклади (володіла майже усіма слов’янськими мовами, а також латиною, англійською, іспанською й італійською), літературна критика, есеїстика, публіцистика, документалістика, мемуаристика, численні листи. Окрім того, громадське життя Г. Гордасевич було надзвичайно жвавим: блала участь у дисидентському русі, стояла біля витоків створення товариства політв’язнів «Меморіал» (1988), Товариства української мови ім. Т. Шевченка (1989), Народного Руху за перебудову (1990), Демократичної партії України (1991).
У 1996 р. Г. Гордасевич стала лауреатом літературного конкурсу «Шістдесятники», наступного року – лауреатом премії імені О. Білецького в галузі літературної критики та премії імені В. Марченка в галузі публіцистики за 1997 р. Член Національної спілки письменників України з 1983 р. Почесна відзнака – хрест «За заслуги в боротьбі за волю України» від Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, орден «За вірність» імені В. Стуса від товариства «Меморіал» (посмертно).
11 березня 2001 року життя Галини Гордасевич передчасно обірвалося у старовинному Львові (куди переїхала у 1990 р.). Вічний спокій знайшла, як і заповідала, на кладовищі в рідному Кременці, де її іменем названо одну зі шкіл міста, встановлено тут і меморіальну дошку.
Земний шлях Галини Гордасевич був тернистий і страдницький, як і багатьох її сучасників. Проте вона зуміла вистояти, не втратити тої сили, яку дала їй рідна земля. Галина Гордасевич, талановита майстриня пера, людини з доброю душею і мужнім серцем. Яка в своїх творах вчить берегти свою душу чистою, і пам’ятати, що світ прекрасний, а життя – це щастя.
ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ: