НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ДО БІБЛІОТЕКИ ЗА ЛИПЕНЬ 2025 РОКУ

  Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у липні 2025 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань».

Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із технічних та природничих наук (кімн. 408); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313); сектор розвитку дитячого простору, сектор дитячого абонементу (1-й поверх).

23 СЕРПНЯ – ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ

КОЛІР МУЖНОСТІ І ЗВИТЯГИ – СИНЬО-ЖОВТИЙ

Синій – наче далечінь безкрая,
Дух свободи, спів Дніпра,
Жовтий – лан пшениці стиглий,
Що дарує нам жнива!
Вітер гордо його носить,
Сонце в ньому виграє!
Він – для тих, хто серцем просить,
Світ, де правда настає.
Прапор наш – це клич до волі,
Символ віри і снаги.
Він про мрії, нашу долю,
Про майбутнє без війни!
      Валентина Харченко

Свято встановлене «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» згідно з указом Президента України від 23 серпня 2004 року № 987/2004.  У 2009-му було внесено зміни до цього указу й засновано щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні. Це свято стало важливою частиною національного календаря і відзначається з великою урочистістю та гордістю, символізуючи значення одного з трьох основних державних символів країни. Державний Прапор України є не лише елементом національної символіки, а й потужним знаком суверенітету, незалежності та єдності української нації.

Символіка кольорів на прапорі має глибоке коріння в історії України. Ще з середньовіччя та періоду Козацької Держави синьо-жовті кольори використовувалися в гербах і національних символах. Синій колір асоціюється з небом і водами, які мають величезне значення для аграрної країни, де земля є основним джерелом життя. Жовтий колір символізує хліб, що є основою раціону та економічного життя народу. Поєднання цих кольорів було традиційно використано для відображення єдності та прагнення до незалежності.

Важливим етапом в історії використання цих кольорів стало підняття синьо-жовтого прапора під час козацьких походів, що символізувало боротьбу за незалежність і автономію від імперських сил. У червні 1848 року таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові. Утвердження ж синьо-жовтого прапора як державного відбулося із проголошенням Української Народної Республіки (УНР).

У новітні часи перша рішення про підняття національного прапора 14 березня 1990 року ухвалила Стрийська міськрада (Львівська область).  У Києві прапор було піднято пізніше – 24 липня 1990 року на флагштоці перед будівлею Київської міської ради.

У день  проголошення Державної Незалежності України 24 серпня 1991 року, народні депутати внесли до сесійної зали парламенту національний синьо-жовтий прапор. Нині ця державна реліквія зберігається в почесному порталі на першому поверсі будівлі Верховної Ради. 4 вересня 1991 року синьо-жовтий український прапор  підняли над будівлею парламенту. 

18 вересня 1991 року року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» фактично узаконила використання синьо-жовтого прапора у протокольних заходах до прийняття Конституції України. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, складати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.

Офіційне затвердження Державного Прапора України відбулося постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року № 2067-XII. Цей документ закріпив синьо-жовтий прапор як основний символ незалежної української держави. Постанову Верховної Ради можна вважати однією з основоположних для нового етапу в історії України, яка утверджувала свою незалежність у складних політичних умовах. А остаточно статус Державного Прапора України закріплено статтею 20 Конституції України у 1996 році.  

У свята і в годину випробувань українці зі своїм прапором. Він майорів під час Помаранчевого Майдану і Революції Гідності, з ним йшли захищати Донбас добровольці. Сьогодні синьо-жовта барва на шевронах і рюкзаках військовослужбовців, Державний прапор на танках і в окопах, у визволених від рашистів містах і селах. Привезені з поля бою стяги з автографами і побажаннями наших героїв в численних домівках і офісах. 

Після початку російської агресії синьо-жовтий прапор став символом боротьби та спротиву загарбникам.

За матеріалами: https://www.golos.com.ua/article/379575 ; https://www.golos.com.ua/article/373084

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

СВІТ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

 Технології стрімко крокують вперед, а ми ледь встигаємо за ними. Особливо це помітно у світі штучного інтелекту, де щодня з’являються нові можливості. Ми підготували добірку україномовних книг, які допоможуть зрозуміти як його технічну сторону, так і етичні виклики, соціальні наслідки та майбутні перспективи. Приємного читання.

ДЕРЖАВНИК, МИСЛИТЕЛЬ, БОГОСЛОВ : до 160-ти річчя від дня народження Андрея Шептицького

Я так дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, що плачуть, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний! Я хотів би стати всі для усіх, щоб всіх спасти. Нехай нині умру, нехай у вічності не зазнаю щастя, нехай відлученим буду від Христа, коли б лише Ви, Браття мої по крові, були спасенні.

Андрей Шептицький

В українській історії важко знайти більш контраверсійну фігуру, як митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. Польський граф, який став українським священником. Чернець, який умів заробляти гроші і вчив цьому українців. Багатій, який практично все до копійки віддавав на розвиток української церкви, науки, культури, патріотичне виховання молоді. Патріот, який все життя відстоював українську ідею – і мав конфлікт з ОУН через неприйняття насильницьких методів боротьби за цю ідею. Людина, яка із християнським смиренням приймала усяку владу – і мала сміливість перечити сильним світу цього, закликаючи до покаяння.

І водночас, важко знайти діяча, чий авторитет ще за життя був настільки беззаперечним. Навіть радянська система, яка з легкістю таврувала своїх опонентів «ворогами народу» і сотнями знищувала в таборах чи просто вбивала (така доля чекала двох рідних братів Андрея Шептицького: Леона з родиною енкаведисти розстріляли в маєтку в 1939-му, а Климентій помер у 1951-му у Володимирському Централі) – навіть вона не наважилася зачепити митрополита Андрея. Він проніс свій хрест до кінця, схиляючи голову лише перед Богом.

Андрей Шептицький – Митрополит Української греко-католицької церкви, видатний релігійний і політичний діяч ХХ ст. один з найбільших прихильників українського православного католицького єднання. Меценат української культури, член наукового товариства імені Шевченка. Обстоював ідею становлення самостійної, незалежної Української держави.  

Андрей Шептицький (хресне ім’я Роман Олександр Марія Шептицький) народився 29 липня 1865 р. у с. Прилбичі (тепер Яворівського району Львівської області) у сім’ї графа Івана й Софії Шептицьких. Його батько, граф Іван Шептицький, походив зі стародавнього українського боярського роду, який дав багато архиєреїв Українській Церкві, що вірно служили Богові та своєму народові впродовж віків. 

НАУКОВА ПЕРІОДИКА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

«Штучний інтелект» — наукове періодичне видання Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України, було започатковане у 1995 році. Співзасновником видання є Національна академія наук України.

Починаючи з 1999 р., журнал включений до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії (Наказ МОН України від 15.04.2021 р. № 420.).

Видання має тематичну спрямованість, що чітко відповідає досліджуваним Інститутом проблем штучного інтелекту галузям (інформатика й кібернетика, обчислювальна техніка та автоматизація, системи й засоби штучного інтелекту). Журнал публікує оригінальні оглядові статті, проблемні та дискусійні матеріали, звіти конференцій та нарад з питань кібернетики, впровадження технологій штучного інтелекту в економіці, державному управлінні, обороні та інших сферах, зокрема матеріали Міжнародної конференції «Створення стратегії розвитку штучного інтелекту в Україні».

Журнал розрахований на фахівців у галузі технології штучного інтелекту для різних застосувань, а також на закордонних читачів, які бажають ознайомитися з досягненнями України в галузі штучного інтелекту.