10 КВІТНЕВИХ КНИГ ДЛЯ НАТХНЕННЯ ТА ГАРНОГО НАСТРОЮ

Останнім часом стало модним складати різного роду рейтинги. Особливо популярно ділитися списками «тематичної» літератури.  Безцінним джерелом натхнення, який включає внутрішні резерви, стимулює творчість та просто дарує відпочинок є література. Пропонуємо добірку книг, які дарують легкість, затишок і весняний настрій. Кожна з цих історій має особливий шарм, здатний підняти настрій чи просто занурити у світ емоцій та незабутніх моментів. Обирайте ту, що відгукується саме вам, і насолоджуйтесь читанням!

23 КВІТНЯ - 130 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕВА ЮСТИМОВИЧА (ЛЕВКА УСТИМОВИЧА) БИКОВСЬКОГО

Відділ наукової інформації та бібліографії продовжує підготовку серії інформаційно-біобібліографічних видань «Історія життя в історії бібліотекознавства».

23 квітня 2025 р. виповнюється 130 років від дня народження Лева Юстимовича (Левка Устимовича) Биковського (1895–1992), українського бібліографа, книгознавця, бібліотекознавця, геополітика, історика, журналіста, мемуариста. Другий випуск серії, "Биковський Лев Юстимович (Левко Устимович) : біобібліографічний портрет до 130-річчя від дня народження", присвячений саме цій непересічний особистості. Видання репрезентує творчі праці книгознавця, бібліотекознавця, історика Л. Ю. Биковського та максимально повно охоплює наукові та публіцистичні джерела про нього та його діяльність.

При підготовці даного випуску використано матеріали з фонду відділу обслуговування користувачів (сектор «Канадсько-український бібліотечний центр») ПОУНБ імені І. П. Котляревського та з джерел фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого.

Пропоновані матеріали розраховані на широке коло користувачів – істориків, бібліотекознавців, книгознавців та всіх зацікавлених життям та творчістю видатних особистостей у галузі культури.

МАГІЯ ПИСАНКИ: ТРАДИЦІЇ ТА СИМВОЛИ УКРАНСЬКОГО МИСТЕЦТВА

ДО ПИСАНКАРКИ

Ой писали писанку, 
Писанку – колисанку. 
Різними розводами –
Символи знаходили. 
Ой писали писанку,
Мов мережу, вишивку –
До богів розмову. 
Сяйну кольорову. 
Писанки з мережками. 
Стали обережками. 
В них чаклунь записана. 
Зло вбиває списами… 
                 Віра Ворскло

Писанкарство — це давнє українське мистецтво розпису великодніх яєць, що бере початок ще з дохристиянських часів. Спочатку писанки мали магічне значення — їх створювали як обереги, пов’язані з весняним відродженням природи та сонячним культом.

З приходом християнства писанка стала символом воскресіння Христа та увійшла до святкування Великодня. У різних регіонах України розвинулись унікальні стилі розпису, зі своїми орнаментами й кольорами — від геометричних візерунків до зображень рослин, тварин і хрестів.

У XX столітті, незважаючи на заборони у радянський період, писанкарство не зникло — його зберігали в родинах, передаючи знання з покоління в покоління. Сьогодні воно переживає новий розквіт: проводяться майстер-класи, фестивалі та виставки, а сучасні майстри поєднують традиційні техніки з новими художніми підходами.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Проблеми збереження національної культурної спадщини України: сучасний стан та перспективи : рекомендаційний бібліографічний покажчик / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського,  відділ наукової інформації та бібліографії ; уклад. С. М. Захарченко. – Полтава : ПОУНБ, 2025. – 124 с.

Культурна спадщина відіграє ключову роль у формуванні національної ідентичності та збереженні культурних цінностей поколінь. ЇЇ охорона та збереження стали пріоритетним завданням для багатьох країн, оскільки культурна спадщина є не лише символом нації, а й елементом економічного та соціокультурного розвитку.

Завдання охорони культурної спадщини у сучасному світі неминуче стикається з рядом викликів. Від природних катастроф до людської діяльності, такої як війни та розорення, культурна спадщина зазнає значної загрози. Тому її збереження вимагає міжнародної співпраці. Міжнародні угоди, а також Конвенція ЮНЕСКО про збереження світової культурної спадщини встановлюють стандарти і правила охорони культурних об’єктів.

Звернення до цієї теми важливе й тому, що в сучасних умовах актуалізація культурної спадщини є важливим чинником як історичного пізнання, так і формування національної самосвідомості, свого місця в контексті європейської та світової цивілізації.

Відділ наукової інформації та бібліографії підготував рекомендаційний бібліографічний покажчик "Проблеми збереження національної культурної спадщини України: сучасний стан та перспективи", який містить понад 460 бібліографічних записів і включає національні законодавчі акти, міжнародні документи з питань охорони об’єктів культурної спадщини, наукову та науково-популярну літературу, публікації з періодичних видань та збірників.

Матеріали видання стануть у нагоді широкому колу шанувальників пам’яток культури та всім, хто вболіває за збереження історико-культурної спадщини України.

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ДО БІБЛІОТЕКИ ЗА БЕРЕЗЕНЬ 2025 РОКУ

Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у березні 2025 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань».

Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із технічних та природничих наук (кімн. 408); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313); сектор розвитку дитячого простору, сектор дитячого абонементу (1-й поверх).

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕЙТИНГ "КНИЖКА РОКУ-2024"

Всеукраїнський рейтинг «Книжка року», заснований 1999 року, щорічно визначає найкращі українські видання, оцінюючи здобутки вітчизняного книговидання в семи номінаціях. Організаторами є Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Національна бібліотека імені В. І. Вернадського, видавництво «Смолоскип» та інші культурні інституції.  

До складу експертної ради входять книгознавці, критики, письменники, науковці та журналісти, які аналізують і виокремлюють знакові видання року. Рейтинг не лише відзначає найкращі книжки, а й сприяє розвитку національного книговидання, формуючи культурні орієнтири.

Рейтинг "Книжка року" оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. Весь репертуар поділено на сім тематичних номінацій, кожна з яких має від 2 до 4 підномінацій, котрі конкретизують напрямки. Торік за всіма категоріями оцінювалося понад 900 видань (на третину більше, ніж попереднього року). Опрацьовано 56 експертних анкет.

Результати Всеукраїнського рейтингу "Книжка року'2024" опублікували у виданні "Україна молода".

Переможцями рейтингу стали:

НОМІНАЦІЯ «ХРЕСТОМАТІЯ»

Художня класика

Гімни і трени. Українська геральдична та пропам’ятна поезія XVI– XVIІІ ст.;  Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ – поч. ХІХ ст. Упорядкування і переклад Валерія Шевчука. – Київ : Кліо. 

Життєписи

Тарас Шевченко у спогадах. Критичне видання. Том 1. Книга 1, 2. – Київ : Критика.

Літературознавство / критика

Віктор Дудко. «Основа» та її епоха: джерелознавчі студії. – Київ : Критика.

НОМІНАЦІЯ «КРАСНЕ ПИСЬМЕНСТВО»

Сучасна українська проза / есеїстика / драматургія

Сергій Жадан. Арабески. – Чернівці : Meridian Czernowitz.

Жанрова література

Юрій Винничук. Наречена Вітру; Цензор снів. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА.

Сучасна зарубіжна проза

Маріо Варгас Льоса. Свято Цапа. – Харків : Фабула.

Поезія

Вікторія Амеліна. Свідчення. – Львів : Видавництво Старого Лева.

31 СІЧНЯ – 90 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГАЛИНИ ГОРДАСЕВИЧ

«ЖИЛА. ЛЮБИЛА. ПЛАКАЛА. СМІЯЛАСЬ»
90 років від дня народження Галини Леонідівни Гордасевич
(1935-2001)

Життєпис цієї дивовижної жінки не може не захоплювати: попри усі несподівані випробування Долі вона не втрачала сили духу та віри в добро, бо завжди, як твердила, її «…душа повставала живою, / І вертала в любов, як додому». Галина Гордасевич була глибоко переконана в тому, що саме «...жінка в світ приходить для любові!». Як слушно зауважив Валерій Шевчук, її біографія з-поміж багатьох українських письменників-шістдесятників, зокрема жінок, надзвичайно повчальна, бо «прожити таке не кожен здолає».

Галина Леонiдiвна Гордасевич народилася 31 березня 1935 року в м. Кременцi в родинi священика Леоніда Гордасевича (1912–1990). За прихильність до українського селянства та відмову співпрацювати з новою комуністичною владою (порушувати таємницю сповіді й доносити про УПА) духівника-українофіла було заарештовано й засуджено на 10 років. Раніше подібна доля спіткала й дідуся Галини Олександра, теж священика, який загинув на Соловках.

Закінчивши 1950 р. із відзнакою семирічку в с. Кричильську (нині — Сарненський р-н на Рівненщині) та приховавши «крамольні» факти про долю свого батька й діда, дівчина вступила поза конкурсом до Острозького педучилища, а через рік перевелася до Костопільського педучилища. Зрозуміло, що біографія доньки підсудного священика викликала багато запитань у чинної влади, й 1952 р. 16-літню студентку вперше було безпідставно заарештовано. Проте невдовзі дівчину відпустили, аби виявити неіснуючі «агентурні зв’язки» із оунівським підпіллям. Згодом Г. Гордасевич заарештовано вдруге й засуджено Рівненським обласним судом до 10 років позбавлення волі, як зазначено у вироку, «…за складання націоналістичних віршів та антирадянську агітацію серед студентів». Юна політкаторжанка відбувала ув’язнення у зонах Чернігова, Одеси, Куйбишева (Самари), ці події згодом відтворила в автобіографічній повісті-есе «Соло для дівочого голосу». У тюрмі перебувала майже три роки, а 1954 р., як і її батько, була достроково звільнена (реабілітована 11 травня 1992 р.) і повернулася на рідну Рівненщину. Проте тавро політичної каторжанки змусило дівчину шукати долю в інших краях, і в січні 1955 р. вона завербувалася за оргнабором на Донбас. На другій малій батьківщині самотужки здобула освіту, народила двох синів. Пройшла тернистий шлях від різноробочої Макіївського труболиварного заводу, керівника драмгуртка в шахтарському поселенні Ханжонково до працівника донецької друкарні (мешкала у цьому місті з 1962 р.) та знаної письменниці й громадськокультурної діячки. За фахом Галина Гордасевич – професійний письменник. У 1971 році закінчила Літературний інститут ім. М. Горького в м. Москві.

Творча спадщина Галини Гордасевич значна за обсягом (близько 30 книг, сотні статей, рецензій тощо) і різноманітна за жанрами: поезія, проза, драматургія, переклади (володіла майже усіма слов’янськими мовами, а також латиною, англійською, іспанською й італійською), літературна критика, есеїстика, публіцистика, документалістика, мемуаристика, численні листи. Окрім того, громадське життя Г. Гордасевич було надзвичайно жвавим: блала участь у дисидентському русі, стояла біля витоків створення товариства політв’язнів «Меморіал» (1988), Товариства української мови ім. Т. Шевченка (1989), Народного Руху за перебудову (1990), Демократичної партії України (1991).

У 1996 р. Г. Гордасевич стала лауреатом літературного конкурсу «Шістдесятники», наступного року – лауреатом премії імені О. Білецького в галузі літературної критики та премії імені В. Марченка в галузі публіцистики за 1997 р.  Член Національної спілки письменників України з 1983 р. Почесна відзнака – хрест «За заслуги в боротьбі за волю України» від Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, орден «За вірність» імені В. Стуса від товариства «Меморіал» (посмертно).

11 березня 2001 року життя Галини Гордасевич передчасно обірвалося у старовинному Львові (куди переїхала у 1990 р.). Вічний спокій знайшла, як і заповідала, на кладовищі в рідному Кременці, де її іменем названо одну зі шкіл міста, встановлено тут і меморіальну дошку.

Земний шлях Галини Гордасевич був тернистий і страдницький, як і багатьох її сучасників. Проте вона зуміла вистояти, не втратити тої сили, яку дала їй рідна земля. Галина Гордасевич, талановита майстриня пера, людини з доброю душею і мужнім серцем. Яка в своїх творах вчить берегти свою душу чистою, і пам’ятати, що світ прекрасний, а життя – це щастя. 

За матеріалами: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2016_5_6

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

УКРАЇНСЬКІ ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКИ

УКРАЇНІКА – національний довідково-інформаційний та документальний ресурс архівних, рукописних і друкованих джерел, створених в Україні або інших державах – про Україну, її історію, економіку, культуру, що ґрунтується на засадах обліку та акумуляції документальної спадщини українського народу.

Ініціатором створення електронної бібліотеки «Україніка» виступила Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ) як структура НАН України. Розробили його, підтримують, наповнюють та обслуговують співробітники Інституту інформаційних технологій НБУВ.

Мета проекту – акумулювати у цифровому форматі твори усіма мовами, незалежно від місця видання, про український народ, територію України та про всі народи, які жили або живуть на цій території. Це дозволить надати користувачам електронної бібліотеки (ЕБ) знання про Україну, її народ, його історію, традиції та культуру, розбудовану політичну націю, сформовану нею державу; матеріали про природне, географічне середовище, демографічний, економічний, соціальний, освітній, науковий потенціал України, здобутки української нації, її місце у світовому цивілізаційному розвитку. Основними завданнями ресурсу є:

• надати широкій громадськості доступ до документів державно-національної ваги;

• забезпечити користувачам єдину точку входу для пошуку різнорідних за видами і тематичною спрямованістю ресурсів Україніки;

• збирати та архівувати мережеві електронні ресурси Україніки (насамперед електронні версії книг і періодичних видань);

• забезпечити збереження рідкісних бібліотечних та архівних фондів Україніки в електронному форматі;

• створити на базі ресурсів ЕБ персональні, тематичні та проблемно-орієнтовані електронні колекції;

• популяризувати українську мову та культуру, поширювати українську літературу для україномовних зарубіжних користувачів;

• створити можливості використання фондів ЕБ у наукових дослідженнях, в освітніх процесах, а також з метою популяризації іміджу України у світі.

Принциповим в організації ресурсів ЕБ є впровадження єдиної системи організації знань на основі наукового довідково-пошукового апарату. Основні поняття представленої галузі знань супроводжуються іконографічною та довідково-енциклопедичною інформацією, що надає змогу визначити для кожного ресурсу його тематичні, територіальні, часові й інтелектуальні атрибути. Все це створює для дослідників умови ефективного пошуку джерел наукової інформації.

Основними джерелами поповнення ЕБ є електронні ресурси НБУВ, вільнодоступні мережеві електронні ресурси, українознавчі сайти та веб-ресурси наукових установ і закладів культури, оцифровані видання із фондів НБУВ. Інтернет-ресурси включені в єдину пошукову систему ЕБ разом з іншими електронними документальними інформаційними джерелами.

НОВІ ВИДАННЯ ВІДДІЛУ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БІБЛІОГРАФІЇ

Сонячний класик Всеволод Нестайко : інформаційно-бібліографічний огляд до 95-річчя від дня народження / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, відділ наукової інформації та бібліографії ; уклад. Д. І. Мотузюк ; ред. К. М. Щира  ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2024. – 30 с.

Відділ наукової інформації та бібліографії продовжує видання серії інформаційно-бібліографічних оглядів про найпопулярніших дитячих письменників.

Всеволод Нестайко загальновизнаний як класик дитячої літератури, лауреат премії імені Лесі Українки, літературної премії імені Лесі Українки, літературної премії імені Миколи Трублаїні, нагороджений відзнакою "Золотий письменник України" та Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеню. За 55 років літературної діяльності він написав більше 30 повістей, романів і збірок оповідань, частина яких увійшла до золотого фонду дитячої літератури України. Його трилогія "Тореадори із Васюківки" внесена до Почесного списку Ганса-Крістіана Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей.

Видатний дитячий письменник України залишив після себе велику літературну спадщину. Твори письменника досі не втрачають своєї популярності серед маленьких читачів.

Видання містить біографічну інформацію про письменника, огляд творчості, бібліографічні списки творів для дітей та критичні матеріали, які є у фонді Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського та мережі Інтернет. 

Матеріали огляду рекомендовано батькам, вихователям, вчителям молодших класів, керівникам дитячого читання для організації соціокультурної діяльності і використання на уроках та позакласних заняттях з української літератури.

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ДО БІБЛІОТЕКИ ЗА ЛЮТИЙ 2025 РОКУ

Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у лютому 2025 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань».

Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із технічних та природничих наук (кімн. 408); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313); сектор розвитку дитячого простору, сектор дитячого абонементу (1-й поверх).

«ВОЛЮ ВІЛЬНИХ НЕ ЗЛАМАТИ» (МІСТА-ГЕРОЇ УКРАЇНИ В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ)

В Україні з’явилося 10 міст-героїв від початку великої війни. Ці міста першими взяли на себе удари військ РФ, а їхні мешканці самовіддано стали на захист рідної землі та допомогли зупинити просування ворога.

У березні 2022 року президент Володимир Зеленський встановив почесну відзнаку «Місто-герой України» (Укази від 06.03.2022 №111/2022, 24.03.2022 № 164/2022) для 10 населених пунктів, які з першого дня повномасштабного вторгнення чинили опір російським загарбникам. Цей статус отримали: Буча, Ірпінь, Гостомель, Миколаїв, Охтирка, Волноваха, Маріуполь, Харків, Херсон, Чернігів. Відзнака вшановує «подвиг, масовий героїзм та стійкість громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України», йшлося в указі голови держави.

Добірка художніх творів про міста-герої, які варті твоєї уваги.

ЖУРНАЛ ІНОЗЕМНОЇ ЛІТЕРАТУРИ "ВСЕСВІТ" — 100 РОКІВ ВІД ДНЯ ЗАСНУВАННЯ

Український журнал іноземної літератури "Всесвіт" святкує 100-річний ювілей. Заснований 1925 року видатними українськими письменниками, журнал став одним із ключових українських видань, що знайомив читачів з кращими зразками світової літератури. За роки свого існування часопис надрукував більше півтисячі романів, тисячі поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, тисячі статей, розвідок, есе, репортажів, інтерв’ю авторів із 105 країн світу в перекладах із 84-х мов світу. У 2025 році журнал продовжує знайомити українців зі світовими літературними творами та розвивати мистецтво перекладу.

 Полтавська обласна наукова універсальна бібліотека зберігає у своїх фондах номери з 1964 по 2024 рік, передплачує та отримує нові випуски журналу.

НОМАН ЧЕЛЕБІДЖІХАН – УРОКИ МИНУЛОГО ДЛЯ ПОКОЛІНЬ МАЙБУТНЬОГО

Номан Челебіджіхан – уроки минулого для поколінь майбутнього : біобібліографічна розвідка / Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського, відділ наукової інформації та бібліографії ; уклад. В. А. Лашко ; ред. К. М. Щира ; відп. за вип. Н. В. Влезько. – Полтава : ПОУНБ, 2025. – 30 с.

23 лютого кримські татари відзначають день пам'яті Номана Челебіджіхана – видатного кримськотатарського політичного і державного діяча, якого цього дня 1918 року в міській в’язниці Севастополя розстріляли більшовики.

Номан Челібіджіхан – один з організаторів та керівник Першого Курултаю кримськотатарського народу, перший голова національного уряду Кримської Народної Республіки, письменник, поет, духовний лідер, муфтій мусульман Криму, України, Литви, Білорусії та Польщі. Довгих сім десятиліть комуністичний режим приховував під грифом секретності все, що стосувалося життя та творчості Номана Челебіджіхана, намагаючись таким чином стерти його ім’я з народної пам’яті. Тому лише в останні десятиліття помітно зріс інтерес і активізувалася дослідницька робота з виявлення нових відомостей про цю легендарну людину.

Відділ наукової інформації та бібліографії Полтавської ОУНБ імені І. П. Котляревського підготував біобібліографічну розвідку «Номан Челебіджіхан – уроки минулого для поколінь майбутнього». Видання містить біографію, його твори, як оригінали так і у різних перекладах, список літератури. Джерела добору літератури – фонди Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського, архіви електронних наукових фахових видань та вебсайти.

Розвідка адресована всім, хто цікавиться історією Криму та особливою постаттю в історії кримськотатарського народу – Номана Челебіджіхана.

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ДО БІБЛІОТЕКИ ЗА СІЧЕНЬ 2025 РОКУ

Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у січні 2025 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань».

Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із технічних та природничих наук (кімн. 408); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313); сектор розвитку дитячого простору, сектор дитячого абонементу (1-й поверх).

ПАШКОВА ВАЛЕНТИНА СТЕПАНІВНА : БІОБІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОРТРЕТ ДО 70-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

 У 2025 році відзначаються ювілейні дати видатних особистостей у галузі бібліотекознавства та бібліографії: Валентини Степанівни Пашкової, Тамари Ізмайлівни Вилегжаніної, Лева Биковського, Степана Пилиповича Постернака, Марії Вальо, Хацкеля Наделя.

Відділ наукової інформації та бібліографії розпочинає підготовку серії інформаційно-біобібліографічних видань «Історія життя в історії бібліотекознавства». Планується 6 випусків, присвячених бібліотекознавцям-ювілярам. Мета видань – поширення досягнень бібліотечної науки і практики, популяризація праць видатних бібліотекознавців, бібліографознавців, книгознавців та документознавців, висвітлення їхнього життя, діяльності, творчої спадщини та втілення їхніх ідей в практику. Матеріали серії  спрямовані на удосконалення самоосвіти бібліотекарів, поглиблення їхніх знань з питань розвитку вітчизняного і зарубіжного бібліотекознавства, підвищення їхнього професійного рівня.

6 лютого 2025 року ювілейний день народження святкує Валентина Степанівна Пашкова. Це ім'я добре відоме всій бібліотечній спільноті. Бібліотекознавиця, фахівець у галузі неперервної бібліотечної освіти, громадська діячка.

Її життя нерозривно поєднане з Українською бібліотечною асоціацією: Валентина Пашкова стояла біля її витоків, була і лишається її незмінним лідером – як перший і багаторічний президент, віце президент, член президії УБА.

Відділ наукової інформації та бібліографії підготував перший випуск з серії інформаційно-біобібліографічних видань "Пашкова Валентина Іванівна : біобібліографічний портрет до 70-річчя від дня народження". До видання входять: основні дати життя і діяльності В. С. Пашкової, бібліографічний список авторських та написаних у співавторстві праць із фондів Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського, електронні ресурси. Це монографії, навчальні матеріали, статті, опубліковані в наукових збірниках і періодичних виданнях, навчально-методичні матеріали тощо. Бібліографічні описи розташовано за алфавітом прізвищ авторів та назв праць.

Вітаючи пані Валентину з її особистим святом, відділ наукової інформації та бібліографії  запрошує бібліотекарів, шанувальників і послідовників до перегляду біобібліографічного портрету вченої, осмислення її доробку й незаперечного внеску в розвиток бібліотечного професійного руху України.

2 ЛЮТОГО 2025 РОКУ – 180 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СЛАВЕТНОГО ФІЗИКА–ЕЛЕКТРОТЕХНІКА ІВАНА ПУЛЮЯ

«Немає більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою й національну честь і без винагороди працювати для свого народу»

Іван Пулюй

Всесвітньо відомий фізик, перекладач Біблії українською мовою, богослов, доктор натуральної філософії, дійсний член наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, астроном, електротехнік, педагог і політолог, винахідник і просвітянин, ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, публіцист, державний радник з питань електротехніки в Чехії та Моравії…Багато чого ще можна сказати про українського, австро-угорського фізика – винахідника Івана Павловича Пулюя. 

Народився Іван Пулюй 2 лютого 1845 р. в містечку Гримайлів, що на Тернопільщині. Помер 31 січня 1918р. в м. Празі. 

Великий фізик і електротехнік, можна сказати, стояв біля витоків одного з найвизначніших досягнень людства – відкриття «Х»-променів, отримав перші «рентгенівські» знімки людського скелета. У 1881 році Пулюй сконструював «лампу Пулюя», яка стала прообразом майбутнього рентгенівського апарату, який робить знімки будь-якої частини людського організму. Цей винахід завоював срібну медаль на міжнародній електротехнічній виставці в Парижі. Даний винахід навіть якийсь час випускався серійно, але через нестачу коштів виробництво припинили. Нажаль, першу наукову статтю про цей винахід, Пулюй опублікував через два місяці після того, як статтю з майже аналогічним Матеріали Міжнародної наукової конференції «Іван Пулюй: життя в ім’я науки та України», Тернопіль, 2020 23 винаходом опублікував німецький вчений В. Рентген (грудень 1895 та лютий 1896р.). Вся тодішня «германська» преса переконала світ, що «першовідкривачем чудо-винаходу став великий німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген», а «Х»-промені Пулюя моментально отримали назву «рентгенівських». 

Справді, прикрою виглядає історія з визнанням українського вченого і його мимовільної конкуренції з великим В. Рентгеном, але довести свою першість йому не вдалося… Фактичне відкриття рентгенівського апарату задовго до його офіційного автора – це справжній науковий подвиг. А скромність українського вченого, який не вважав за потрібне боротися за визнання і дивіденди, зайвий раз доводить благородство натури Івана Пулюя та відданість своїй справі, а також ставить його в один ряд з великими діячами світової науки. 

Іван Пулюй окрім науки вів активну діяльність в інших руслах, зокрема активно проявляв себе в національному русі, боровся за те, щоб в українських школах велося навчання українською мовою. Коли ліквідували кафедри з українською мовою, звільняли викладачів і багатьох студентів з університетів, Іван Пулюй разом з Іваном Горбачевським створили спеціальний фонд, який допомагав українським студентам навчатися в європейських університетах. 

Підтримував він і відкриття українського університету у Львові і публікував статті на підтримку української мови. Будучи професором, організовував стипендії для українських студентів в Австро-Угорщині. Був дійсним членом товариства імені Шевченка. Крім того Іван Павлович Пулюй, який вільно володів 15 мовами, доклав усіх зусиль, щоб разом з Пантелеймоном Кулішем перекласти і видати Біблію українською мовою. 

За матеріалами: https://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/32912 

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФЕСІЙНИХ КУЛЬТУРНИХ УСТАНОВ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

ГОЛОКОСТ: ПАМ’ЯТЬ КРІЗЬ ПОКОЛІННЯ

1 листопада 2005 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію № 60/7 «Пам'ять про Голокост», що проголосила 27 січня – Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту. День вшанування обраний символічно – саме 27 січня, у 1945 році, війська 1-го Українського фронту звільнили концтабір Аушвіц.

Голокост – одна з найбільших світових трагедій 20 ст. – досягнув масштабів, безпрецедентних для історії людства. Мільйони людей, переважно євреїв, були піддані насильству, депортаціям, геноциду та систематичному винищенню. Нацисти розробили та втілили в життя промисловий підхід до фізичної елімінації людей, використовуючи табори смерті, газові камери, масові страти та примусові праці.

Завдяки закарбуванню у мистецтві, зокрема в літературі, пам’ять про жахливу історію живе далі.

Твори про Голокост продовжують з’являтися: часом це нові сюжети, а часом – переосмислення старих.

Маємо знати й пам’ятати. Добірка художніх книг про Голокост, які варті твоєї уваги.

НАЙКРАЩІ УКРАЇНСЬКІ КНИЖКИ 2024 РОКУ ЗА ВЕРСІЄЮ PEN UKRAINE

Наприкінці грудня члени Українського ПЕН традиційно укладають список видань, котрі вразили їх протягом року. Всупереч російським атакам, книговидавнича справа не стала на паузу, і 2024 рік став направду знаковим для сучасної української літератури. Тож цьогорічна добірка налічує 201 книжку.

Список книжок Український ПЕН укладає вже сьомий рік поспіль. До актуального переліку входять прозові й поетичні новинки, переклади, драматургія, нонфікшн, твори для дітей, мистецькі видання і гуманітаристика. Добірка включає книжки, які видали в Україні протягом року – з грудня 2023-го до грудня 2024-го. Повний перелік книг представлений на сайті PEN Ukraine.

Пропонуємо ознайомитися з найкращими українськими книжками 2024 року, які є в наявності у фондах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського.

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ДО БІБЛІОТЕКИ ЗА ГРУДЕНЬ 2024 РОКУ

  Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у грудні 2024 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань».

  Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із технічних та природничих наук (кімн. 408); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313); сектор розвитку дитячого простору, сектор дитячого абонементу (1-й поверх).

8 СІЧНЯ – 90 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА (1935–1963)

…Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Василь Симоненко

«Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України», – писав про поета Євген Сверстюк. Він був першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка панічно боялася мислячих людей. «І як же ненавиділи його поезію, його пам’ять сталіністи, які за часів Брежнєва здобувалися-таки на реванш за удар, завданий їм на XX з’їзді КПРС. Не вмер би Василь Симоненко – його б вони загнали туди, куди загнали Василя Стуса, чи Івана Світличного, чи Євгена Сверстюка, чи Івана Дзюбу, чи Олеся Бердника, чи багатьох інших…Вони б знайшли спосіб розквитатися із ним. Але – і в цьому я непохитно впевнений – не змусили б його відмовитися від свого «Я», – так характеризував ту епоху Святослав Тельнюк.

8 січня визначному українському поету, талановитому журналісту Василю Андрійовичу Симоненку виповнилося би 90 років. Він один із найяскравіших представників покоління «шістдесятників» у літературі, «лицар українського відродження». Йому було не повних 29 років, коли він полишив цей світ. Усього лише 10 років творчої діяльності. Немає літературного жанру в якому він не творив би: вірші, проза, байки, казки, сатиричні та гумористичні вірші, епіграми, пародії.

Життя поета тісно пов’язане з трьома регіонами — Полтавщиною, де він народився, Київщиною, де він навчався та знайшов однодумців, друзів із дисидентських кіл, і Черкащиною, де по-справжньому розпочалось і трагічно обірвалося його життя. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшла лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962).

Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-их pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад, зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства, викриття жорстокостей радянської деспотії, затаврування російського великодержавного шовінізму тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України.

Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, указаний Т. Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини 20 ст.

Життя Василя Симоненка обірвалося в грудні 1963 року, коли йому було лише 28 років. Він був скромною людиною, чесним, правдивим трудівником поетичного слова, ніколи не був зручним і кишеньковим. Став насправді народним Поетом. Громадянсько-поетичної відваги Симоненкові аж ніяк не бракувало, і найкраще мало бути попереду. 

Останні рядки написані поетом:
          «Прощай, мій зошите! Спасибі тобі, друже,
          Що ти думок моїх не відцуравсь,
          Що ти свої клітини тепло мружив,
          Коли над римами я потом обливавсь.
          Ти їх сприйняв без жодної огуди,
          Єдиний мій читач і шанувальник мій.
          Чи сприймуть їх колись і прочитають люди –
           Побачимо. Прощай, товариш мій.»

У 1965 році Симоненка висунули на Шевченківську премію. Однак отримав її лише через 30 років, уже в Незалежній Україні. Посмертно.

                                                                                За матеріалами інтернет-видань

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ: