БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ: ГЕТЬМАН, ЩО РОЗПАЛИВ ВОГОНЬ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (до 430-річчя від дня народження)

Постать Богдана Хмельницького завжди посідала центральне місце в історії України. Ще за свого життя він викликав захоплення в одних і різке засудження інших, про нього писали представники королівських родин і європейські дипломати, до нього з надією  зверталися тисячі уярмлених селян, з ним пов’язував свою долю і український народ – чи то в далекому ХVІІ ст., чи у новітні часи, коли нація, піднявшись на боротьбу за незалежність своєї країни, вбачала в його імені символ військової доблесті, незламності, сили і віри у перемогу.

Богдан Хмельницький належав до обраних провидінням постатей своєї доби. Лише людині непересічного інтелекту, сили волі, передусім, військового таланту і широкого політичного кругозору вдалося підготовити й очолити загальнонаціональну боротьбу українського народу проти польських загарбників. Авторитет Богдана Хмельницького в українському середовищі був надзвичайно великий. Він зосередив у своїх руках всю державну владу. У ролі єдиновладця Богдану Хмельницькому вдалося утриматися завдяки високим особистим якостям: «харизма, так називається надзвичайна властивість, через яку її (особу) оцінюють як обдаровану надприродними або надлюдськими силами, як посланого богом чи зразкового вождя».

Ця добірка книг, для тих, хто цікавиться історією України та постаттю Богдана Хмельницького.

ІНФОРМАЦІЙНО-БІБЛІОГРАФІЧНА РОБОТА: ВИБИРАЄМО ПРІОРИТЕТИ (методичні поради з планування інформаційно-бібліографічної діяльності публічної бібліотеки на 2026 рік)

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ДО БІБЛІОТЕКИ ЗА ЛИСТОПАД 2025 РОКУ

 Пропонуємо ознайомитися з новинками періодичних видань, які надійшли у фонд ПОУНБ імені І. П. Котляревського у листопаді 2025 року. До вашої уваги – віртуальна виставка нових надходжень «Сторінками періодичних видань». Оригінали можна переглянути у відділах Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського: відділ обслуговування користувачів (кімн. 310); відділ документів із технічних та природничих наук (кімн. 408); відділ абонемента (кімн. 208); відділ мистецтв (кімн. 313); відділ дитячого простору (1-й поверх).

5 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ВОЛОНТЕРА

Волонтерство – глобальний соціальний феномен сучасності і є досить поширеною практикою у сучасному суспільстві. У багатьох країнах воно інтегроване практично у всі сфери життя. Слово волонтер походить від латинської "voluntarius", що в перекладі означає воля, бажання, і від англійської "voluntary" – добровільний, доброволець – і визначається як особа, що за власним бажанням допомагає іншим.

Волонтерство є невід’ємною частиною українського суспільства, і його роль стрімко зростає. Розвиток волонтерської діяльності визначено одним із пріоритетів та одним із основних напрямів діяльності інститутів громадянського суспільства в Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки, яка підкреслює важливість підтримки та стимулювання волонтерської діяльності, визнаючи її рушійною силою реформування держави та ключовим елементом розвитку громадянського суспільства в Україні.

В умовах війни волонтерська діяльність стала не лише формою допомоги, а й важливим інструментом соціальної згуртованості та стійкості. Волонтери є символом надії та підтримки в часи найскладніших випробувань, і їхня діяльність має великий вплив на суспільство як на національному, так і міжнародному рівнях.

Відділом наукової інформації та бібліографії підготовлено рекомендаційний бібліографічний список "Волонтерство у сучасному українському суспільстві", що висвітлює питання становлення, розвитку та сучасного стану волонтерства на теренах нашої держави. Видання адресоване усім, хто цікавиться питаннями волонтерської діяльності та прагне долучитися до спільноти волонтерів.

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ЗІНАЇДИ ТУЛУБ: ШЛЯХ КРІЗЬ ВИПРОБУВАННЯ

Тема репресованого покоління українських літераторів — це особливо болісна сторінка нашої культурної історії, адже письменникам довелося пройти складний шлях від тиску тоталітарного режиму до заслуженого визнання. Такою письменницею є Зінаїда Тулуб, у якої роки неволі, нав’язані режимом, відняли двадцятирічний відрізок життя й творчої свободи.

Зінаїда Павлівна Тулуб народилася 28 листопада 1890 р. у Києві. Середню освіту отримала у 1904-1909 рр. в Ольгинській гімназії. Перші вірші З. П. Тулуб були надруковані у 1910 р. на сторінках періодичних видань: «Киевские вести», «Киевская мысль», «Вестник Европы» тощо. Згодом почала писати прозові твори. Зокрема, у 1916 р. було надруковано її повість «На роздоріжжі». Перекладала твори М. Коцюбинського, В. Стефаника, Г. Косинки, Я. Качура та Ю. Яновського.

У 1917 р. Зінаїда Тулуб закінчила слов’яно-російський відділ історико-філологічного факультету Вищих жіночих курсів. Після захисту дисертації працювала у Київському університеті. Згодом завідувала вечірньою школою грамоти, читала лекції, викладала в індустріальному інституті. Від 1926 р. працювала у Всеукраїнському фотокіноуправлінні сценаристом агітаційних фільмів, завідувала літературним відділом. Написала кіносценарії «Бандити», «До великої мети», «Барометр підвів» тощо. Також здійснювала переклади з французької та німецької. У 1920-ті рр. самотужки опанувала українську мову. У 1934 р. прийнята до Спілки письменників СРСР. У 1936 р. взяла шлюб із композитором і диригентом Олександром Мартинсеном.

Найвідоміший роман письменниці – «Людолови», над яким вона працювала майже десть років, був опублікований у 1934-1937 рр. Роботі над історичним романом сприяв П. Тичина. У 1937 р. твір був представлений на Всесвітній виставці в Парижі (Франція). Невдовзі авторку звинуватили у причетності до контрреволюційної організації, унаслідок чого вона була заарештована та отримала вирок у вигляді десятирічного терміну ув’язнення, яке відбувала у Ярославської в’язниці та таборах на Колимі.

Від 1947 р. працювала шкільним бібліотекарем в Алма-Атинській області, але у 1950 р. знову зазнала висилки – цього разу до Кокчетавської області Казахської РСР (нині частина Акмолинської області, Республіка Казахстан). 

Судовий вирок був скасований 23 червня 1956 р., відтак Зінаїда Павлівна повернулася до Києва.

Після «вимушеної» перерви починається третій період творчості Зінаїди Тулуб. Уже немолода письменниця одразу активно береться до роботи. Вона редагує роман «Людолови», який перевидається в 1957 році в Україні, а в 1962 році – в скороченому варіанті «Сагайдачний» у Москві. 1964 року виходить друком новий роман «В степу безкраїм за Уралом…», який сприймається дуже прихильно не лише читачами, але й офіційною критикою. Таким чином, «хрущовська відлига» знову радикально змінює понівечене майже 20-літньою неволею життя письменниці. У київському Будинку літераторів 12 травня 1962 року влаштовують вшанування письменниці з приводу 50-річчя її творчої діяльності. 

Але ця хвиля визнання була аж занадто запізнілою. Вона вже не могла компенсувати вимушене творче мовчання, втрачене здоров’я, а головне – викорінити з душі письменниці страх, посіяний у ній страшною сталінською репресивною машиною.

Померла письменниця 26 вересня 1964 р.

За матеріалами: 

- Загорулько Р. Зінаїда Павлівна Тулуб (1890-1964) [Електронний ресурс] / Р. Загорулько // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України : [вебсайт]. – Режим доступу: https://csamm.archives.gov.ua/2020/11/27/zinaida-pavlivna-tulub-1890-1964/

- Коврігіна Л. Роль родинного оточення, самоосвіти та суперечностей доби в становленні творчої особистості Зінаїди Тулуб [Електронний ресурс] : (закінчення) / Л. Коврігіна // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – № 10. – С. 7–9. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ulvzsh_2014_10_3.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ