9 вересня 2019 року виповнюється 250
років від дня народження визначного українського письменника, поета,
драматурга, зачинателя сучасної української літератури та громадського діяча
Івана Петровича Котляревського.
Котляревський належить до тих письменників, без яких неможливо уявити нову українську
літературу. Його поема «Енеїда» завершувала староукраїнську писемну традицію й
започаткувала нову, а від п’єс «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» бере
початок нова українська драматургія. З’явившись на рубежі літературних та
історичних епох, твори Котляревського їх специфічно поєднували й водночас
роз’єднували. З цими творами пов’язані не лише національно-естетичні коди,
дальше мистецьке входження українського письменства в європейський культурний
простір, а й формування національної свідомості українців і модерної
української нації. Ідейно-художнє новаторство та високий художній рівень цих
творів забезпечили їм не лише етапне значення у вітчизняному
історико-літературному поступі, статус безумовної національної літературної
класики, а й читацьку популярність і сценічне життя практично до сьогодні,
незважаючи на те, що первинне захоплення змінилося з часом неоднозначним
сприйняттям. Навколо цих творів, особливо «Енеїди», проблем їх новаторства,
джерел, зв’язків із різними передтекстами, попередніми традиціями (літературною
та фольклорною, вітчизняною та загальноєвропейською), з національним
менталітетом, художніми напрямами й течіями, а також навколо трактування
образів-персонажів, природи сміхової культури, мови, авторської свідомості та й
самої ролі цих творів у зачині нового українського письменства, живучості їх
стильових тенденцій не раз виникали ідеологічні та літературознавчі дискусії,
які не вщухають і досі. Кожне нове дослідницьке занурення у художній світ цих
творів - це чергова спроба розгадати літературний феномен Івана Котляревського.
За матеріалами: Нахлік, Є. К. «Перелицьований світ Івана Котляревського: текст - інтертекст – контекст»
Джерела до теми: