Народився я караєм, До землі караєм зляжу. Свого слова не цураюсь, Віри рідної не зраджу…З. І. Абрагамович, караїмський поет
Семіта Ісааківна Кушуль – видатна караїмознавиця, етнографиня, музейниця, чиє життя стало символом збереження та популяризації багатої матеріальної й духовної спадщини караїмського народу. Караїми – один із корінних народів України, що має унікальну історію, мову, культуру та релігію. Упродовж багатьох років, особливо за часів радянської влади, їхня самобутність зазнавала тиску та ігнорування.
Народилася Семіта Кушуль 14 квітня 1906 року в Євпаторії, в сім’ї караїмів. Її батько – Ісаак Самойлович, син караїмського вчителя, був громадським діячем в Євпаторії, матір – Анна Гелеловна до шлюбу Азар’євич. Семіта Кушуль отримала спеціальність плановика і працювала бухгалтеркою на винному заводі в Євпаторії, а з 1933 року — в Кримвінтресті в Сімферополі.
З 1950-х років Семіта Ісааківна присвятила себе виявленню, збереженню та науковому дослідженню предметів матеріальної культури караїмів. Розуміючи, що унікальні предмети караїмського побуту з часом зникають, вона організувала ініціативну групу та почала збирати різні предмети побуту у караїмів Євпаторії з метою організації національного караїмського музею. Серед предметів, які передавали Семіті Ісааківні, були старовинний посуд, національний одяг, вишивки, побути, рукописи. Збір був систематизований: кожен переданий предмет супроводжувався короткою інформацією, що включає відомості про дарувальника, а також незмінним написом «Для майбутнього музею».
Поступово про діяльність Семіти Кушуль дізналися караїми з інших міст, які почали передавати предмети караїмського побуту, які вони мали, а також сімейні реліквії. У 1967 році Семіта Ісааківна успадкувала більшу частину колекції Бориса Кокеная, дослідника історії та культури кримських караїмів, збирача фольклору. Ці предмети стали основними експонатами майбутнього музею. Перший показ колекції експонатів караїмської старовини Семіта Кушуль організувала у жовтні 1967 року в своєму будинку.
Особливу увагу Семіта Кушуль приділяла збереженню караїмської мови, її діалектів та особливостей. Наприклад, вона надавала допомогу тюркологу Кенесбаю Мусаєву в збиранні матеріалів для «Короткого граматичного нарису караїмської мови», що вийшов у 1977 році.
19 червня 1981 року Семіта Ісааківна передала Науковій бібліотеці Вільнюського державного університету безкоштовно 50 цінних караїмських та раббанітських рукописів XV-XIX століть та одну друковану книгу з колекції Б. Я. Кокена для зберігання їх в окремому фонді Кокена-Кушуль. Умовою передачі було встановлення пам’ятника на могилі А. С. Фірковича та кенотафа Б. Я. Кокена на караїмському цвинтарі в Йосафатовій долині у Чуфут-Калі за кошти університету. У 1989 році вона брала участь у конференції культурного товариства кримських караїмів «Бірлик».
 |
| Біля входу в Караїмські кенаси в Євпаторії. Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Karaim-Kenassa-Entrance.jpg |
10 серпня 1996 року при Комплексі караїмських кенас Євпаторії був відкритий «Музей історії та етнографії кримських караїмів». В основу його фондів лягли матеріали, зібрані Семітою Кушуль та Борисом Кокенаєм і передані Семітою Ісааківною навесні 1996 року національно-культурному караїмському товариству Євпаторії «Кардашлар». У експозиціях цього музею представлено різноманітні предмети історії і побуту караїмів: одяг, посуд, меблі, елементи одягу караїмських священнослужителів, вбрання і деякі деталі декору кенас, а також унікальні документи і фотографії. Зокрема, серед експонатів є караїмські молитовники, видані у Венеції в 1528 р., першодрукована книга Криму (датована 1734 р.), пергаментний сувій тори, традиційні весільні костюми караїмського жениха і нареченої, шетар 1767 р. та ін. Перерізала стрічку на церемонії відкриття музею сама Семіта Кушуль, ім’я якої в той же день було вирішено присвоїти музею.
Першим наглядачем і зберігачем музейних фондів був Костянтин Самуїлович Батозський, бабуся якого, Бубюш Гелелівна Сараф, допомагала Семіті Ісааківні у пошуках предметів караїмської старовини. Консультантом та помічником у класифікації предметів та оформленні зали виступила Надія Павленкова, історик та музейний працівник.
При музеї існує караїмська бібліотека «Карай-Бітікліги-2», в якій зібрані рідкісні стародруки, що відносяться до історії караїмів.
Щороку колекція музею поповнюється. Свої сімейні реліквії для неї передали Д. М. Ель, С. Б. Сінані, В. З. Тіріякі, Р. А. Айваз, М. А. Іванов-Казас, М. А. Кискачі, В. Е. Казас, А. Е. Паша та багато інших не байдужих до історії та культури караїмів людей. Дарувальниками виступають жителі не лише Кримського півострова, а й інших країн.
У 1996 році в Євпаторії була відкрита колекційна виставка матеріалів Семіті Ісааківн, що стало ще одним свідченням визнання її заслуг.
У 2005 році «Музей історії і етнографії кримських караїмів ім. С. І. Кушуль» був відзначений Дипломом і Почесним знаком Міністерства культури України в номінації «Музеї на громадських засадах». Музей є найбільш тривалою за своїм існуванням етнографічною колекцією з великою кількістю експонатів серед караїмських музеїв та колекцій Криму та світу.
Авторству Семіти Кушуль належить низка статей з історії та етнографії караїмів. Деякі з них опубліковані у збірниках матеріалів Інституту етнографії АН СРСР імені М. М. Миклухо-Маклая. Вона відстоювала тюрксько-хазарську теорію походження караїмства, вела активне листування з багатьма громадськими діячами караїмського народу, а також ученими-сходознавцями, серед яких Борис Кокенай, Давид Гумуш, Миколай Баскаков, Кенесбай Мусаєв.
За свою громадську діяльність Семіта Ісааківна нагороджена премією І. І. Казаса (1991), що присуджується кримським фондом культури за визначні заслуги у розвитку культури свого народу, а також премією С. Е. Дувана (2000; посмертно, спільно з К. С. Батозьким, Б. Е. Кушлю, М. С. Сарачом, С. Б. Сінані, В. З. Тіріякі, Д. М. Елем) - за відновлення комплексу караїмських кенас Євпаторії.
Семіта Ісааківна Кушуль пішла з життя 11 грудня 1996 року в Євпаторії, залишивши після себе багату наукову та культурну спадщину. Її праця є прикладом самовідданого служіння своєму народу, боротьби за збереження його ідентичності та культурного багатства.
Сьогодні, в умовах тимчасової окупації Криму, спадщина Семіти Кушуль набуває особливого значення, нагадуючи про багату і різноманітну історію півострова та важливість збереження культурної ідентичності всіх його корінних народів.
За матеріалами вебсайтів