БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ОКУПАЦІЇ ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Наш Переможний травень залишається в душі і в серці кожної людини незважаючи ні на що…

Бібліографічний відділ ПОУНБ ім. І. П. Котляревського вітає і бажає всім нам здоров'я, миру і порозуміння.

 Пропонуємо переглянути бібліографічний список «Бібліотеки України під час окупації періоду Другої світової війни».

Бібліотеки залишалися відкритими для читачів, але осінь 1941 року показала як різко скоротилася відвідуваність. Це і зрозуміло, адже люди йшли на фронт і народне ополчення, їхали на будівництво оборонних рубежів, евакуювалися, гинули. І все-таки читали! Бібліотеки в той важкий час вистояли, вони – змогли, зможемо і ми сьогодні.

1. Бібліотеки Києва у період нацистської окупації (1941–1943) : дослідження: анот. покажчик : публікації документів / уклад. Л. А. Дубровіна, Н. І. Малолєтова. – К., 2004. – 813 с.
2. Кашеварова Н. Г. Бібліотеки України під час окупації періоду Другої світової війни (за донесеннями німецького бібліотекаря Олександра Гімпеля) [Електронний ресурс] // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2016. – Вип. 20. – С. 294–326. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rks_2016_20_20 (дата звернення: 07.05.2020). – Назва з екрана.
3. Кашеварова Н. Г. Деятельность зондерштаба «Наука» Оперативного штаба рейхсляйтера Розенберга по конфискации ценностей научных учреждений Украины (1941–1943) / Н. Г. Кашеварова // Библиотеки национальных академий наук : проблемы функционирования, тенденции развития : науч.-практ. и теор. сб. / редкол.: А. С. Онищенко (пред.) [и др.]. – К. : НБУВ, 2005. – Вып. 3. – С. 298–316.
4. Себта Т. М. Українська частка Східної бібліотеки Розенберга (1941–1945) / Т. М. Себта // Український археографічний щорічник. – 2007. – Вип. 12. – С. 299–318.
5. Бібліотечні фонди Харкова в роки Другої світової війни : документи / упоряд. І. Я. Лосієвський [та ін.]; ред. І. Блохіна [та ін.]. – К., 1997. – 102 с. (Доля культурних скарбів України під час Другої світової війни: архіви, бібліотеки, музеї, Вип. 2).
6. Дзюбан Р. II відділ Державної бібліотеки у Львові навесні 1944 року : переміщення і втрати / Р. Дзюбан // Україна-Польща : історична спадщина і суспільна свідомість. – Львів, 2010–2011. – Вип. 3/4. – С. 159–169.
7. Бєлоус І. О. Діяльність Бібліотеки Львівської політехніки під час німецької окупації Львова у 1941–1944 рр. / І. О. Бєлоус // Сучасні проблеми діяльності бібліотеки в умовах інформаційного суспільства : матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції, 25 жовтня 2012 р., м. Львів. – Львів : Вид-во Львів. політех., 2012. – С. 34–43.
8. Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника : переміщення і втрати фондів : зб. документів і матеріалів / упоряд.: Г. Сварник (керівник);  Р. Дзюбан, М. Кривенко та ін. /  НАН України; Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника. – Т. 1: 1939–1945. – Львів, 2010. – 620 c.
9. Березюк Н. М. Это нужно живым (судьба библиотеки Харьковского университета в годы Великой Отечественной войны) / Н. М. Березюк // Universitates. – 2002. – № 3. – С. 34–40.
10. Кашеварова Н. Г. Діяльність робочої групи «Харків» Оперативного штабу Розенберга з вивезення бібліотечних фондів у період нацистської окупації України // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2005. – № 2. – С. 37–45.
11. Калашнікова В. Бібліотечні фонди України в роки Великої Вітчизняноївійни (на прикладі Харківської, Ворошиловградської та Сталінської областей) / В. Калашнікова // Історична панорама : зб. наук. ст. ЧНУ. Спеціальність «Історія». – Чернівці : Вид-во Чернівецького нац. ун-ту ім. Ю. Федьковича «Рута», 2008. – Вип. 7. – С. 113–130.
12. Мариупольские библиотеки в оккупации [Електронний ресурс] // Старый Мариуполь : история Мариуполя: веб-сайт. – Режим доступу: http://old-mariupol.com.ua/mariupolskie-biblioteki-v-okkupacii/ (дата звернення: 07.05.2020).
13. Коваль М. В. Доля української культури за "нового порядку" (1941- 1944 рр.) // Український історичний журнал. – 1993. – № 12. - С. 15–38.
14. Коваль М. Теоретичні засади злочинних дій нацистів щодо української культури та їх реалізація під час окупації України в 1941 - 1944 pp. // Повернення культурного надбання України. Проблеми. Завдання. Перспективи. – Вип.7. Культура і війна. Погляд через півстоліття. – К.: Абрис,1996. – С. 15-18.
15. Лазоренко Ю. Втрати книжкових скарбів бібліотек України в роки Великої Вітчизняної війни та проблеми їх повернення // Повернення культурного надбання України: Проблеми, завдання, перспективи. – Вип. 6. – С. 298–312.
16. Книга. Бібліотека. Війна: (збірка статей, спогадів бібліотекарів, читачів, ветеранів та дітей Великої Вітчизняної війни) [Електронний ресурс] / Комунальний заклад «Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека імені О. М. Горького» Запорізької обласної ради. – Запоріжжя, 2014. – Режим доступу:  https://ru.calameo.com/read/00429477452151cd848ea (дата звернення: 07.05.2020). – Назва з екрана.
17. Прокопчук В. С., Айвазян О. Б. Бібліотеки Кам’янець-Подільської області в суворі 40-і роки ХХ ст. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.khnu.km.ua/about_library/naukova_robota/2018/111-pages-12-25.pdf (дата звернення: 07.05.2020). – Назва з екрана.

Підготувала Захарченко С. М., завідувач відділу

OPEN JOURNAL SYSTEMS (ВІДКРИТІ ЖУРНАЛЬНІ СИСТЕМИ)

Сьогодні актуальним стає питання розвитку наукових журналів, адже за їх допомогою реалізується публікаційна активність науковців. А завдяки сучасним інформаційно-комунікаційним технологіям, наукова спільнота активно розширює кордони свого комунікаційного середовища на міжнародному рівні. Одним з видів таких інформаційно-комунікаційних технологій є електронні відкриті журнальні системи.

Open Journal Systems (OJS) (Відкриті журнальні системи) - це програмне забезпечення з відкритим вихідним кодом для управління і публікації наукових журналів. Розроблена і випущена Public Knowledge Project в 2001 році для полегшення доступу до наукових досліджень, зараз OJS є найбільш широко використовуваною з існуючих платформ для публікації журналів з відкритим вихідним кодом, і її використовують понад 15 000 журналів по всьому світу.

Використання OJS дозволяє організувати та управляти повноцінним циклом видавничого процесу від завантаження рукопису на сайт, рецензування, літературного редагування до його публікації, архівування, поширення та індексації.

OJS  забезпечує:

- оперативність підготовки і публікації статті;

- необмежений доступ до контенту в будь-який час, з будь-якого робочого місця;

- пошук необхідних матеріалів за допомогою пошукових інструментів;

- одночасний доступ до журналу великої кількості користувачів;

- одержання необхідного матеріалу в електронному вигляді, зручному для подальшого опрацювання, копіювання тощо.

OJS надається безкоштовно для журналів по всьому світу, оскільки відкритий доступ може максимально збільшити читацьку аудиторію журналу. Це в свою чергу прискорить передачу та обмін знаннями, розширить об'єми навчання, допоможе найефективніше використовувати отримані знання для подальших наукових досліджень.

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ:

Open Science in Ukraine (OSU) – проєкт підтримки наукових журналів в мережі Інтернет, основними напрямками діяльності якого є: створення та підтримка сайтів на Open Journal Systems; оформлення наукової інформації за стандартами Scopus та Web of Science; реєстрація цифрових ідентифікаторів (doi) для наукових видань; консультування, надання корисної інформації авторам і редакторам.

На сайті Open Science in Ukraine представлені Інструкції та рекомендації по роботі з Open Journal Systems.

Проєкт “Наукова періодика України” - загальнодержавна технологічна платформа на базі Open Journal Systems (OJS), яка забезпечує для наукових періодичних видань України процеси редакційного опрацювання, публікації та післяпублікаційної підтримки. 

Реєстр наукових фахових видань України містить перелік наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук: містить інформацію щодо назви засновників (співзасновників) видань, коди спеціальностей відповідно до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, дату включення до переліку, категорію видання.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових видань України [Електронний ресурс] : наказ від 15.01.2018  № 32 / Україна. Міністерство освіти і науки // Верховна Рада України : офіційний веб-портал. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0148-18 (дата звернення: 05.05.2020). – Назва з екрана.
• Гаврилюк О. О. Підходи до покращення розробки сайтів наукових журналів на платформі Open Journal Systems / О. О. Гаврилюк, І. Ю. Слободянюк // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Соціальні комунікації. - 2017. - Вип. 12. - С. 80-86. - Режим доступу: https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/11789/11220 (дата звернення: 05.05.2020). – Назва з екрана.
• Галицький О. В. Створення електронного видання з використанням видавничої системи open journal system / О. В. Галицький // Наукові записки [Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. : Педагогічні науки. - 2019. - Вип. 177(1). - С. 108-112. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nz_p_2019_177(1)__24 (дата звернення: 05.05.2020). – Назва з екрана.
• Лупаренко Л. А. Добір електронних відкритих журнальних систем для наукових видань з освітніх досліджень / Л. А. Лупаренко // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2017. - Т. 60, вип. 4. - С. 324-343. - Режим доступу: https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/1835 (дата звернення: 05.05.2020). – Назва з екрана.
• Лупаренко Л. А. Критерії та показники ефективності застосування електронних відкритих журнальних систем у науково-педагогічних дослідженнях / Л. А. Лупаренко // Інформаційні технології в освіті. - 2018. - Вип. 1. - С. 89-117. - Режим доступу: http://ite.kspu.edu/issue-34/p-89-117/full (дата звернення: 05.05.2020). – Назва з екрана.
• Спірін О. М. Досвід використання програмної платформи Open Journal Systems для інформаційно-комунікаційної підтримки науково-освітньої діяльності України [Електронний ресурс] / О. М. Спірін, Л. А. Лупаренко // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2017. - Т. 61, вип. 5. - С. 196-218. - Режим доступу: https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/1910 (дата звернення: 05.05.2020). – Назва з екрана.
• Спірін О. М. Процедура впровадження електронного наукового журналу з використанням програмної платформи Open Journal Systems / О. М. Спірін, Л. А. Лупаренко, О. В. Новицький // Інформаційні технології в освіті. - 2017. - Вип. 3. - С. 40-60. - Режим доступу:  http://ite.kspu.edu/issue-32/p-40-60/full (дата звернення: 05.05.2020). – Назва з екрана.

РІДКІСНІ ВИДАННЯ З ФОНДУ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ВІДДІЛУ ПОУНБ

В цьому дописі розповімо про ще одне рідкісне довідкове видання з фонду бібліографічного відділу -  "Энциклопедический словарь Гранат". Це російська універсальна енциклопедія, яка видавалася у Москві з 1891 до 1948 року (всього вийшло сім видань з різною кількістю томів). Видавець – т-во "Братья А. и И. Гранат и Ко" (1891–1917), згодом реорганізоване в АТ "Русский библиографический институт братьев А. и И. Гранат и Ко" (1918–1939), яке (1940–1948) увійшло до складу Державного  інституту "Советская энциклопедия". Це видавництво – одне з небагатьох дореволюційних видавництв,  які були визнані радянською владою.

Брати Гранат стояли у витоків створення сучасних енциклопедій, проте про їх діяльність відомо небагато. Видавці брати Олександр та Ігнатій Гранат були напрочуд  скромними в житті. Тому ні в одному з видань радянських енциклопедій немає біографічних відомостей про видавців багатотомної енциклопедії, лише про саму енциклопедію. Набагато пізніше, дякуючи зусиллям дослідників, які працювали з архівними документами і спеціальною літературою, пошукам колег  і рідних братів, стало відомо про життя цих видатних діячів. В тому числі і той факт, що молодший брат, Ігнатій, в  1883 році закінчив Полтавську чоловічу гімназію  і вступив на навчання до Московського університету. Про це і багато інших цікавих фактів допитливий читач дізнається з книги С. В. Бєлова  «Братья Гранат» (Москва,1982), яка, до речі, є  в обласній бібліотеці. В історії книги брати Гранат залишаться назавжди. Все їх життя і видавнича діяльність вчать безкорисливо любити й цінувати книгу.

В 1891 році брати вирішили випускати першу в Росії енциклопедію, розраховану на нового демократичного читача.

На відміну від енциклопедії "Брокгауза и Ефрона", яка видавалася за зразком популярної німецької енциклопедії "Brockhaus Conversations Lexikon" і складалася зі статей переважно науково-довідкового характеру, в "Энциклопедическом словаре Гранат" матеріал згруповано у великі статті науково-пізнавального змісту подібно до того, як це зроблено у британській енциклопедії "The Encyсlopaedia Britannica".

Від попередніх енциклопедичних словників Словник Гранат відрізняється значною кількістю статей соціально-політичного спрямування, зокрема, це статті, в яких найбільш наочно розкриваються суспільно-політичні терміни, наводяться біографічні дані про громадських та політичних діячів. Брати Гранат були енциклопедично освіченими і постійно залучали до роботи над Словником найкращі наукові сили Росії. Більшість статей написано вченими буржуазно-ліберального напрямку. З редакцією словника співпрацювали: Л. Берг, Б. Боднарський, В. Бонч-Бруєвич, В. Воровський, Ю. Гамбаров, М. Ковалевський, А. Кримський, Н. Крупська, А. Луначарський, І. Мечников, М. Покровський, М. Семашко, Є. Тарле, К. Тімірязєв, В. Фігнер та ін.

Багато статей прирівнювались до повідомлень в наукових журналах. За її статтями вчилися студенти. Так, стаття професора ботаніка К. Тімірязєва «Биология» зайняла 35 сторінок.

Слід відмітити наявність в Словнику відмінно складеного довідково-бібліографічного апарату, якого не було в інших виданнях того часу. Особливістю Словника є також багаточисельні текстові додатки до основних статей, які готувалися відомими вченими та спеціалістами. До цього часу зберігає довідкове значення «Биобиблиографический указатель новейшей русской беллетристики (1861-1911), складений І. В.  Владиславлевим  (11-й т.). В ньому наведено короткі біографічні відомості про більш ніж  600 російських прозаїків, поетів, драматургів.

Цінністю Словника є також прекрасні ілюстрації. Виділяються чудово виконані портрети діячів науки, техніки, культури, надруковані на окремих аркушах.

Велику увагу було також приділено і зовнішньому оформленню Словника. Довгий час постійним художником видавництва був Леонід Пастернак, російський живописець і графік, майстер книжкової ілюстрації, батько відомого поета Бориса Пастернака. Для обкладинки Словника, зробленої по його ескізу, було вибрано малюнок юнака, який збирає плоди з кущів пізнання «scientia» та «litteratura». Символ, який не втратив значення і сьогодні.

Видані в дореволюційний час томи Словника є великою бібліографічною рідкістю. А видані  в радянський час томи цього унікального Словника несуть вже деякі відбитки комуністичної ідеології тих часів. В той же час, в Словнику міститься унікальний матеріал з питань політичного, соціального, наукового і культурного життя дореволюційної Росії, а потім СРСР, інших країн того часу. В цілому це видання має серйозні недоліки, проте велика насиченість фактичними матеріалами зберігає за Словником певну науково-довідкову цінність. І в наш час для допитливих читачів великий інтерес представляють біографії вчених, письменників, митців та політичних діячів, фактичний та статистичний матеріал розвитку світового господарства, а також багаточисленні пізнавальні статті.

Отже, Словник Гранат і в наш час є цінним довідковим посібником, до якого звертаються при виконанні  різного роду довідок. Він і сьогодні займає гідне місце серед довідкової літератури  на полицях бібліотек.  В Бібліотеці є останнє, 7-е, найповніше видання у 58-ми томах. На жаль, деякі томи цього унікального видання відсутні, але це не зменшує його цінності і інтересу до нього серед науковців і дослідників.

Використані матеріали з мережі Інтернет та фонду бібліографічного відділу

Підготувала: провідний редактор бібліографічного відділу О. І. Щербініна

ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Щорічно 23 квітня, починаючи з 1996 року, відзначається Всесвітній день книги та авторського права, а 26 квітня – Міжнародний день інтелектуальної власності.

Сучасний швидкий розвиток інформаційних технологій призвів до виникнення нових способів створення, виготовлення, поширення творів в мрежі Інтернет. За допомогою цифрових технологій стало можливим завантажувати, зберігати, поширювати різні види інформації, в тому числі об'єкти, які охороняються авторським правом. Тому нині проблема захисту авторських прав у мережі Інтернет є одним з актуальних питань сьогодення. У зв’язку  з можливістю анонімного доступу до Інтернету, дуже складно виявити правопорушника, а також притягнути його до відповідальності, довести факт порушення авторського права. Саме тому важливо знати правила, які охороняють нас від протиправних посягань з боку інших осіб, а також способи і засоби охорони авторських прав в мережі Інтернет.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Про авторське право і суміжні права [Електронний ресурс] : Закон України від 23 груд. 1993 р. № 3792-XII / Україна. Верховна Рада. – Зі змінами станом на 02.10.2018. – Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12.

• Глізнуца М. Ю. Захист авторського права в мережі Internet [Електронний ресурс] / М. Ю. Глізнуца, А. О. Іванова А. О. // Вісник НТУ «ХПІ». Серія : Економічні науки. –  2018. – № 47. – С. 88-91. – Режим доступу: http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPI-Press/39756/1/vestnik_KhPI_2018_47_Hliznutsa_Zakhyst_avtorskoho_prava.pdf.

• Зеров К. Гіперпосилання в системі регулювання та захисту авторських прав на твори, що розміщені в мережі Інтернет [Електронний ресурс]  / К. Зеров // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2015. - № 4. – С. 26-35. – Режим доступу: http://www.ndiiv.org.ua/Files2/2015_4/4.pdf.

• Капіца Ю. М. Директива 2019/790/ЄС про авторське право в єдиному цифровому ринку та питання адаптації законодавства України [Електронний ресурс] / Ю. М. Капіца // Інформація і право. - 2019. - № 3. - С. 65-77. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Infpr_2019_3_10.

18 КВІТНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

Пам'ятки історії та культури – важлива частина духовних надбань людства, матеріалізована історія, що несе в собі різнобічну та багату інформацію про розвиток матеріальної та духовної культури суспільства. Перш за все, пам'ятки людства є унікальними свідками минулого, важливим джерелом досвіду для наступних поколінь.

Проблема збереження історико-культурної спадщини в Україні має давні традиції ще з часів Київської Русі. Наукова систематизація пам’яток починається у першій половині ХІХ ст., коли створюються музеї, численні і різноманітні товариства, комісії, гуртки, члени яких проводили науково-пошукову роботу, збирали і вивчали пам’ятки історії та культури.

Нині одним із найбільш масштабних проектів у галузі культури, направлений на вивчення і осмислення історичного минулого, охорону, збереження і популяризацію культурного надбання, формування колективної пам’яті народу є «Звід пам'яток історії та культури України».

«Звід пам'яток історії та культури України» — енциклопедичне видання, в якому представлені статті про основні пам'ятки археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва.

В Україні підготовча робота по створенню «Зводу» розпочалася в 1972 р. із загальної паспортизації пам’яток, яка, на жаль, не в усіх регіонах була проведена на належному рівні. Були відсутні загальні відомості про пам’ятки, бракувало матеріалів про значну кількість пам’яток, які не значилися в жодній обліковій документації. Після відповідних рішень директивних органів, ухвалених урядом України у 1982 р., розгорнулася робота по підготовці «Зводу пам’яток історії та культури України». У 24 областях України, Автономній Республіці Крим, Києві і Севастополі почали діяти редакційні колегії та авторські колективи.

Перші зразки статей про пам’ятки історії, археології, монументального мистецтва, архітектури і містобудування були опубліковані у 1985 р., хоча робота над ними активно проводилася з 1983 р.: накопичувався матеріал, проводилися обстеження пам’яток.

Політичні і соціально-економічні зміни після розпаду Радянського Союзу, проголошення України незалежною в 1991 р. внесли певні корективи в концепцію підготовки Зводу. Головним чином вони стосувалися історичної частини — вступних розділів, нарисів про історичні місця, пам’ятки історії. Перед великим колективом укладачів Зводу була поставлена непроста задача — розширити уявлення про історичне минуле, дослідити великий масив пам’яток, які в радянські часи були практично вилучені, з позицій об’єктивності і загальнолюдських цінностей розглядати культурну спадщину українського народу, його внесок у світове надбання. Це стосувалося історії українського козацтва, визвольних рухів, Української революції 1917–21 рр., періоду Другої світової війни, в якій Україна брала участь з 1939 р., боротьби українського народу за незалежність і державність у роки війни і повоєнні часи.

На сьогоднішній день роботу з підготовки томів «Зводу» очолює Головна редакційна колегія на чолі з академіком В. Смолієм, Редакційна рада — на чолі з віце-президентом НАН України В. Литвином. Науково-методичну допомогу здійснюють Інститути історії України, археології, мистецтвознавства, фольклористики та етнографії НАН України, архітектурні установи. Координує зусилля авторських колективів Центр підготовки «Зводу» пам′яток історії та культури України Інституту історії України НАН України.

«Звід пам’яток історії та культури України» — багатопрофільна праця, яка охоплює всі нерухомі пам’ятки археології, історії, архітектури, містобудування, монументального мистецтва, науки і техніки, дає комплексне уявлення про них. Серед нерухомих пам’яток історії та культури археологічні об’єкти посідають важливе місце як за кількістю, так і за значенням. В Україні на державному обліку перебуває 57206 пам’яток археології, у тому числі 418 пам’яток національного значення, які представлені широким діапазоном — від найдавніших 114 поселень людини на території України близько 1 млн. років тому до доби пізнього середньовіччя. Широкомасштабні археологічні розвідки, які проводилися впродовж останніх років, виявили нові численні археологічні пам’ятки, які мають важливе значення для археологічної науки, розробки найважливіших проблем давньої та середньовічної історії.

У ході роботи над «Зводом пам’яток історії та культури України» удосконалюються теоретичні та науково-методичні засади: критерії відбору пам’яток, класифікація і систематизація об’єктів історико-культурної спадщини, методика написання вступу, нарисів про районні центри, історичні місця, статті про окремі пам’ятки історії та культури.

За матеріалами: Горбик В. О., Денисенко Г. Г. "Звід пам’яток історії та культури України" у дослідженні і охороні культурної спадщини: досвід, проблеми, перспективи / Відп. ред. С. Кот. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2012. – 192 с.

Ознайомитися з повними текстами томів видання можна в електронній бібліотеці Інституту історії України Національної академії наук України.

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Досвід підготовки  "Зводу пам’яток історії та культури України"
• Проблеми збереження пам’яток історії та культури України:історія і сучасність