31 БЕРЕЗНЯ 2023 РОКУ – 150 РОКІВ ІЗ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО

 АПОСТОЛ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Микола Міхновський – видатний український політичний і громадський діяч, ідеолог самостійницької течії українського руху, який понад тридцять років свого життя присвятив боротьбі за самостійність України. Це людина, яка випереджала час. За радянських часів ім’я Миколи Міхновського було заборонене, а пам'ять про нього і про його маніфест «Самостійна Україна» – практично стерта. Сьогодні, коли український народ зі зброєю в руках захищає свою державу, свою самостійність, свій суверенітет, ім’я Миколи Міхновського повертається, а основні ідеї, виражені у «Самостійній Україні», є надзвичайно актуальними.

В Києві живе та працює нащадок генія української політичної думки Миколи Міхновського Станіслав Міхновський, який є правнуком старшого брата Миколи, вже тривалий час досліджує історію свого роду та вважає, що існує багато таємниць, які можуть розказати про Миколу набагато більше ніж відомо Україні. Зокрема, Станіслав стверджує: «Він був безкомпромісною людиною і дуже не любив дурнів. Він був освічений, знав собі ціну. Був дуже вразливим. Вразливим по-особливому. Він не міг цього показати, але він не вмів прощати». Також додає: «Він був максималістом, не визнавав напівтонів. Тобто коли Скоропадський його запрошував в уряд, він говорив: «Ні, я буду керівником держави»». Він бачив тільки себе. У хорошому сенсі. Ви тільки правильно мене зрозумійте, але це був Гітлер. Однак, Гітлер без таких жахливих наслідків. Я не говорю про злодіяння. А про харизматичність, можливість завести людей. Він розумів Україну у своєму баченні. Він і був «Україна». Міхновський у собі втілив ідею того українського Едему, який він вкладав у поняття самостійної держави».

НАУКОВА ПЕРІОДИКА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

  Збірник наукових праць "Культура України" – фахове видання з культурології та мистецтвознавства. На підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 886 від 02.07.2020 р. включено до категорії «Б». Засновано в 1993 р. Засновник і видавець – Харківська державна академія культури. Періодичність 4 рази на рік. Мови – українська, англійська.

Науковий збірник охоплює: 

- актуальні питання культурології: теорія та історія культури; світова культура і міжнародні зв'язки; етнокультурологія та культурна антропологія; українська культура; музеєзнавство, прикладна культурологія, культурні практики;

- актуальні питання мистецтвознавства: теорія та історія мистецтва; музичне мистецтво; театральне мистецтво; кіномистецтво; телевізійне мистецтво; образотворче мистецтво; дизайн та ін., а також міждисциплінарні дослідження в суміжних областях.

Збірник наукових праць "Культура України" підтримує Будапештську ініціативу відкритого доступу ВОАІ (Budapest Open Access Initiative) до опублікованого вмісту, дотримуючись принципів вільного поширення наукової інформації та глобального обміну знаннями задля загального суспільного прогресу. Це означає, що будь-яка публікація у збірнику має відкритий доступ до неї. Усі статті вільні для перегляду, читання, завантаження та друкування. Політика наукового збірника така, що відсутні національні, расові, релігійні, політичні або інші види обмежень для опублікування статей.

Редколегія збірника, приймаючи рішення щодо публікації, базується на сучасних юридичних вимогах стосовно авторського права, викладених в українському законодавстві, та етичних принципах, яких дотримують провідні представники видавництв наукової періодики.

Збірник поданий на порталі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського в інформаційному ресурсі «Наукова періодика України», у реферативних базах «Україніка наукова» та «Джерело». Індексується в наукометричних базах WorldCat, Index Copernicus International, Directoryof Open Access Journals (DOAJ), Directoryof  Open Access Scholarly Resources (ROAD), та в пошукових системах «Google Scholar», «BASE». ХДАК є представленим учасником PILA.

Для ознайомлення з повними текстами статей можна також скористатися електронним каталогом ПОУНБ імені І. П. Котляревського, де представлені посилання на архів наукового збірника.

У науковому збірнику "Культура України" подано матеріали за результатами наукових досліджень проблем культурології та мистецтвознавства. Для науковців, викладачів, здобувачів наукових ступенів і вчених звань.

14 БЕРЕЗНЯ - ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ

Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави.

Дата 14 березня була обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.

Зараз Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – повномасштабну збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західноукраїнської Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. 

За матеріалами: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/14-bereznya-vidznachayemo-den-ukrayinskogo-dobrovolcya

ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

• Про основи національного спротиву [Електронний ресурс] : Закон України від 16 лип. 2021 р. № 1702-ІХ // Верховна рада України : офіційний вебпортал парламенту України. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-20#Text (дата звернення: 11.03.2023).
• Про затвердження Порядку організації, забезпечення та проведення підготовки добровольчих формувань територіальних громад до виконання завдань територіальної оборони [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 29 груд. 2021 р. № 1447 // Верховна рада України : офіційний вебпортал парламенту України. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1447-2021-%D0%BF#Text (дата звернення: 11.03.2023).

НАУКОВА ПЕРІОДИКА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

  "Рукописна та книжкова спадщина України" – збірник наукових праць, фахове продовжуване видання з підзаголовком «Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів». Розрахований на фахівців у галузі книгознавства, кодикології, археографії, архівознавства, джерелознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, соціальних комунікацій, а також на широке коло дослідників, які цікавляться вітчизняною історією.

Заснований 1993 р. на базі спеціалізованого науково-дослідного підрозділу Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, НБУВ) – Інституту рукопису, формується із залученням фахівців інших наукових підрозділів НБУВ, а також вітчизняних і закордонних бібліотечних та архівних установ.

Журнал видається з 1993 року, виходить з періодичністю 1-2 випуски на рік. 

У збірнику висвітлюються різні аспекти вивчення історії та побутування рукописної книги, стародруків, спеціалізованих бібліотечних та архівних фондів з метою реконструкції історії книжної культури України та світу; репрезентуються наукові дослідження зі спеціальних історичних дисциплін (книжкового джерелознавства, кодикології та кодикографії, філігранології, палеографії, текстології, маргіналістики та ін.); представлені публікації документів, науково-довідкові та науково-інформаційні матеріали (огляди складу та змісту фондів, археографічні та бібліографічні описи, покажчики, повідомлення, рецензії), статті з проблем зберігання, реставрації та консервації рукописних і книжкових фондів, а також з питань створення автоматизованих технологій описування рукописних і друкованих документів, використання інформаційно-пошукових систем у бібліотечній та архівній справі тощо. Репрезентований і зарубіжний досвід.

Теоретичний та науково-методичний рівень збірника забезпечується дослідженнями відомої в Україні та поза її межами наукової школи з кодикології та археографії, започаткованої на початку 1990-х років доктором історичних наук, членом-кореспондентом НАН України Л. Дубровіною, а також науковими студіями наукових шкіл у галузі книгознавства, бібліотекознавства, біографістики, національної бібліографії, сформованих у НБУВ.

Видання архівує електронну версію статей у національному репозиторії «Наукова періодика України» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. На сайті збірника доступний архів номерів журналу.

Для ознайомлення з повними текстами статей можна також скористатися електронним каталогом ПОУНБ імені І. П. Котляревського, де представлені посилання на архів журналу.

НАТАЛЕНА КОРОЛЕВА - НАЙЕКЗОТИЧНІША ПОСТАТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Джерело: https://zbruc.eu/node/77263

Широкому загалові читачів ім’я цієї унікальної української письменниці мало відоме. Кармен-Альфонса-Естрелья-Наталена Королева (таке її повне ім’я) народилася 3 березня 1888 року у с. Сан-Педро де Карденья біля м. Бургос у Північній Іспанії. Мати майбутньої письменниці Марія-Клара походила із старовинного іспанського роду Лячерда. Але дівчинці не довелось побачити матір: вона померла під час пологів. Батько – спольщений граф з Чернігівщини Адріан-Юрій Дунін-Борковський, учений-природознавець, археолог, походив з давньої української родини. Рід цей відомий ще з княжої доби України та козацьких часів. Предки батька (Борковські) входили до складу вищої козацької старшини. Родовий маєток батька був розташований у с. Великі Борки на Волині. Маленьку Наталену після смерті матері одразу ж забрала до себе бабуся (мати батька), у якої вона жила до п’яти років. Після її смерті – маленьку Наталену відвіз до Іспанії брат матері, Еугеніо офіцер королівської гвардії. Дитина провела дванадцять років у монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях.

Восени 1904 р. шістнадцятирічна дівчина прибула до Києва, вступає до Київського інституту шляхетних дівчат. Потім навчалася в Петербурзі (закінчила археологічний інститут), зацікавилась єгиптологією і водночас відвідувала заняття в Петербурзькій мистецькій академії. У Парижі вивчала медицину. Отже, отримала три дипломи вищої освіти: археології, малярства та медицини. Письменниця була людиною високої культури та освіти, вихована на культурах Іспанії, Франції, Греції, Риму, України. Була талановитою артисткою, співачкою, виступала в опері у Венеції, володіла дев’ятьма мовами. Проживала в різних країнах: в Іспанії, Україні, Франції, Італії, Росії, Персії. Перебувала в Єгипті, Вірменії. Як археолог брала участь у розкопках біля Десятинної церкви у Києві, Помпеї та в Єгипті, тоді ж ґрунтовно вивчила єгиптологію та стародавню історію Сходу. З 1909 року почала систематично виступати з науковими статтями і художніми творами (французькою мовою) у французькій періодичній пресі. 

Перебуваючи під час Першої світової війни в Києві, нострифікувала свій французький медичний диплом та дістала призначення до кавалерійської дивізії. Допомагаючи пораненим, була двічі поранена, що позначилося на її здоров’ї у майбутньому. За відвагу та заслуги відзначена орденом вищого ступеня.